ВІДДІЛ ОСВІТИ

ПАВЛОГРАДСЬКОЇ  РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

 

РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

 

 

 

 

 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ТА НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПАВЛОГРАД

2013

 

Анотація

 

Нинішній етап розвитку освіти в Україні характеризується пошуками нетрадиційних підходів до розв’язання нових освітньо-виховних завдань. ХХI століття є епохою змін, яка зумовлює об’єктивну необхідність неперервного реформування системи освіти, модернізації змісту і структури управлінської діяльності директора школи, генерування й реалізації нових ідей та освітніх ініціатив, формування особистості директора школи нового тисячоліття, якому притаманні риси лідера інноваційних перетворень.

В методичному посібнику представлено теоретичні  основи та практичні рекомендації щодо підготовки директора – новатора через постійно діючий семінар з організації інноваційної та науково-дослідної діяльності. Програма «Інноваційна діяльність директора школи» спрямована на формування  наукових та дослідницьких компетенцій керівника.

Автором надається підбірка методичних рекомендацій по роботі над методичними проектами «СТВОРЕННЯ УМОВ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ   ОСОБИСТОСТІ ЧЕРЕЗ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНО-ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ» і « РОЗВИТОК КРЕАТИВНОЇ    ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ  В УМОВАХ ШКОЛИ-РОДИНИ» .

Для методистів методичних кабінетів,  керівників навчальних закладів.

 

 

Новікова Л.М. – к.п.н. доцент,

Методист методичного кабінету відділу освіти

 Павлоградської райдержадміністрації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

1. ВСТУП. ПОНЯТТЯ ПРО ІННОВАЦІЇ-------------------------------------------------------------3
2.  ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ

ПІДГОТОВКА УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

                         ДО ОЧІКУВАНИХ НОВОВВЕДЕНЬ---------------------------------------------------------4

ФУНКЦІЇ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ В ПРОЦЕСІ

 ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ--------------------------------------------------------------------------------- 8

3. ДІАГНОСТИЧНИЙ ПАКЕТ ЩОДО ВИЯВЛЕННЯ ГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГІВ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МЕТОДИКА ОЦІНКИ РІВНЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ----------------------------------------------------------------------------------------------------------10

МЕТОДИКА ЗДІБНОСТІ ПЕДАГОГА ДО ТВОРЧОГО САМОРОЗВИТКУ 

КАРТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ЗДІБНОСТЕЙ ВЧИТЕЛЯ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ    ДІЯЛЬНОСТІ---------------------------------------------------------------------------------13

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ

(ПРОГРАМА ПОСТІЙНОДІЮЧОГО СЕМІНАРУ------------------------------------------16

4.  НАУКОВО - ДОСЛІДНА, ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА

4.1 .   КОНЦЕПЦІЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ НАД                   ПРОЕКТОМ: «СТВОРЕННЯ УМОВ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ   ОСОБИСТОСТІ

ЧЕРЕЗ     ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНО-ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ» .----------------------------------------------------------------------20

 4.2 .  ЕТАПИ РОБОТИ НАД НАУКОВО - МЕТОДИЧНИМ ПРОЕКТОМ

          (2010-2015 рр.) ТА ОРІЄНТОВНА ПРОГРАМА ДІЙ---------------------------------------25

 4.3.    МАТЕРІАЛИ НА ДОПОМОГУ КЕРІВНИКУ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

(МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З РОБОТИ НАД ПРОЕКТОМ)-------------------------------28

 4.4. КОНЦЕПЦІЯ РОБОТИ НАД ПРОЕКТОМ: « РОЗВИТОК КРЕАТИВНОЇ          ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ  В УМОВАХ ШКОЛИ-РОДИНИ» ТА ОРІЄНТОВНІ ПРОГРАМИ ДІЙ.------------------------------------------------------------------------------------------------50

5. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ----------------------------------73

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Поняттям "інновація" позначають нововведення, новизну, зміну, введення чогось нового. Стосовно педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання, в організацію спільної діяльності вчителя і учня, вихованця. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів.
         Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується відходом від тоталітарної уніфікації і стандартизації педагогічного процесу, інтенсивним переосмисленням цінностей, пошуками нового в теорії та практиці навчання і виховання. Цей процес не може бути стихійним, він потребує управління.
           Основу інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки - проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Результатом інноваційних процесів слугує використання теоретичних і практичних нововведень, а також таких, що утворюються на межі теорії і практики. Учитель може виступати автором, дослідником, користувачем і пропагандистом нових педагогічних технологій, теорій, концепцій.
            Потреба в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності в умовах розвитку освіти спричинена:
           По-перше, розбудова суверенної держави викликала необхідність докорінної зміни системи освіти, методології і технології організації навчально-виховного процесу у навчальних закладах різного типу: ліцеях, гімназіях, авторських школах, коледжах, приватних, недільних, духовних школах тощо. Пошуки, які ведуть колективи навчальних закладів нового типу, можуть збагатити не лише шкільну практику, а й педагогічну науку.
           По-друге, виконання соціального замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави - особистості, здатної засвоювати й творчо розвивати культуру, потребує постійного пошуку нових організаційних форм, індивідуального підходу до особистості, нових технологій навчання і виховання. В цій ситуації суттєво зростає роль і авторитет педагогічного знання, яке може стати теоретичною базою для нових пошуків, інновацій.
           По-третє, змінився характер ставлення учителів до факту засвоєння і застосування педагогічних нововведень. Якщо раніше інноваційна діяльність обмежувалася використанням рекомендованих зверху нововведень, то сьогодні вона набуває дослідницько-пошукового характеру: учитель обирає нові програми, підручники, використовує нові прийоми і способи педагогічної діяльності.
          По-четверте, створилася реальна ситуація конкурентноздатності закладів освіти.

             Інноваційні процеси є механізмом інтенсивного розвитку школи та педагогіки. Інновації функціонують на рівнях створення, освоєння і втілення. Дослідниками сформульовано ряд законів перебігу інноваційних процесів:

1. Закон необоротної дестабілізації педагогічного середовища. Сутність його полягає в тому, що будь-який інноваційний процес вносить у педагогічне середовище необоротні зміни. Цілісна система, що існує, починає руйнуватися і потребує деякого часу для створення нової системи на базі нових елементів або асиміляції старої.
          2. Закон обов'язкової реалізації інноваційного процесу. Будь-який інноваційний процес, в основі якого є педагогічне відкриття, рано чи пізно, стихійно або свідомо повинен реалізуватися. Достатньо пригадати досвід видатних педагогів -А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, С.Т.Шацького, вчите-лів-новаторів В.Ф.Шаталова, І.П.Волкова, І.П.Іванова. .
          3. Закон стереотипізації педагогічних інновацій. Будь-яка інновація поступово перетворюється у звичні поняття і дії, отримуючи статус стереотипної.
   Ці закони обумовлюють і певні етапи функціонування інновацій. На першому етапі інновація сприймається як чужорідний елемент у педагогіці, часто викликає різку протидію, здається прожектерством. З часом інновація перевіряється практикою, набуває масового визнання. На останньому етапі новий підхід до навчання чи виховання стає відомим і входить до системи навчально-виховної роботи.                            

 

2. Інноваційна діяльність директора школи

 

Управління інноваційним процесом передбачає аналіз і оцінку введених учителями педагогічних інновацій, створення умов для їх успішної розробки і застосування. Водночас керівники навчального закладу проводять цілеспрямований відбір, оцінку й застосування на практиці досвіду колег, нових ідей, методик, запропонованих наукой.

 XXI століття є епохою змін, яка зумовлює об’єктивну необхідність модернізації змісту і структури управлінської діяльності директора школи, генерування й реалізації нових ідей та освітніх ініціатив, формування директора нового тисячоліття, якому притаманні риси лідера інноваційних перетворень.

Які повинні бути дії директора школи в процесі організації інноваційної діяльності?

 

 

 

2.1 ПІДГОТОВКА УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ДО ОЧІКУВАНИХ НОВОВВЕДЕНЬ.

Процес підготовки складається:

• з аргументованого пояснення користі від інновації;
• розкриття кінцевих результатів, які будуть отримані завдяки її впровадженню;
• вивчення думки педагогічних працівників для виявлення прихильників та противників нового, публічного захисту нововведення;
• аналізу результатів обговорення;
• внесення корекції в проект упровадження інновацій та його затвердження.

Юридичною основою для проведення експерименту з питань педагогічних інновацій має бути наказ відповідного органу управління освітою.

Методично-організаційною – Положення про експериментальний майданчик, у якому визначені мета, завдання експерименту та функціональні обов’язки директора закладу освіти як організатора інноваційного режиму його діяльності.

 Процес нововведень, яким управляє директор школи, умовно поділяємо на етапи за ступенем превалювання певного виду його інноваційної діяльності:

1. Пропедевтико-аналітичний;
2. Підготовчий;
3. Власне управлінський;
4. Контрольно-аналітичний;
5. Прогностичний.

 

На першому етапі нововведень превалює пропедевтико-аналітична діяльність директора школи, яка передбачає:

• з’ясування особливостей соціально-педагогічних умов функціонування школі;
• виявлення зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на розвиток школи;
• оцінку професійно-фахового рівня та творчого потенціалу педагогічного колективу школи;
•   аналіз навчальної підготовки учнів;
•   оцінку стану навчально-матеріальної бази школи та науково-методичного забезпечення навчального процесу;
•   передбачення можливостей установлення(чи посилення) зовнішніх зв’язків з навчальними закладами, науково-методичними центрами як факторами позитивного впливу на інноваційні процеси в школі.

 

 

 

На другому етапі (підготовчому) діяльність директора школи зумовлює такі дії:

• вибір або продукування авторської ідеї соціально-педагогічного, психологічного чи організаційного характеру;
• ознайомлення з інноваційними теоріями, які є підґрунтям реалізації окресленої ідеї;
• вивчення досвіду інноваційної діяльності практичних працівників шкіл, які завдяки впровадженню новацій досягають високих показників якості освіти;
• постановка мети і завдань упровадження новацій;
• роз’яснювально-консультативна діяльність щодо формування позитивної громадської думки та ставлення до інновацій педагогічного й учнівського колективу школи;
• окреслення пріоритетного аспекту інноваційної діяльності школи;
• ознайомлення з методами та технологіями впровадження новацій в діяльність школи, які сприятимуть реалізації окресленої інноваційної ідеї;
• визначення об’єктів і суб’єктів реалізації новацій;
• забезпечення умов для оптимального здійснення інноваційного процесу та досягнення високого рівня його результативності;
• вивчення потенційних можливостей учителів – реалі заторів інновацій: професійного, фахового, творчого рівнів та їх особистих якостей;
• корекція ( у разі необхідності) готовності вчителів до впровадження новацій ( семінари, консультації вчених, круглий стіл, методичні об’єднання тощо);
• прогнозування кінцевого результату інновацій як фактору підвищення якості освіти.

Підготовча діяльність директора школи до нововведень завершується чіткою ясністю, які інноваційні ідеї впроваджуватимуться і на якому ступені навчання (початкова, основна, старша школа), які вчителі безпосередньо будуть задіяні в інноваційному процесі, стан їх готовності до праці в інноваційному режимі.

 

На третьому ( управлінському етапі) директор школи в ракурсі нововведень полягає в раціональному розподілі обов’язків між членами адміністративно-управлінської ланки відповідно до їх функціональних обов’язків та надання їм специфічних повноважень щодо управління інноваційними процесами:

а) директор школи забезпечує раціональний вибір інноваційної ідеї, визначає «полігон» її впровадження ( об’єкти, суб’єкти), умови оптимального їх функціонування;

б) заступник директора з навчально-виховної роботи відповідає за організацію інноваційного процесу, навчально-методичне забезпечення ( навчальні програми, підручники, посібники, спецкурси, у т.ч. авторські, роздавальний дидактичний матеріал, технічні засоби навчання);

в) заступник директора з виховної роботи забезпечує оптимальні умови реалізації інноваційного виховного аспекту процесу навчання, системи позакласної виховної роботи ( озброєння вчителів, класних керівників, вихователів знаннями з питань досягнень інновацій у теорії та практиці виховної роботи, корекція інноваційного виховного процесу, координація зусиль його учасників, акцентування на досягненні його кінцевої мети – вихована сучасна особистість).

Розподіл інноваційних обов’язків між членами адміністративно-управлінської ланки відповідно до їх посадових обов’язків узаконюється наказом по школі чи розпорядженням.

 

На четвертому етапі ( контрольно-аналітичному) діяльність директора школи полягає в:

•   розробці скоординованого плану контролю стану інноваційних процесів у школі та їх результативності, у якому означено об’єкти, зміст, форми, терміни контролю, підведення підсумків ( де й коли слухатиметься питання);
• відвідуванні та аналізі уроків у тих учителів та класах, у яких упроваджується новації;
• моніторингу проміжних та кінцевого результатів інноваційних процесів у школі ( усне опитування учнів, проведення контрольних робіт, заліків, вибіркова перевірка знань окремих учнів тощо);
• визначенні форм обговорення результатів перевірки стану впровадження новацій та їх результативності ( педагогічна рада, педагогічні читання, засідання методичних об’єднань учителів, публікації в пресі та ін.);
• організації обміну досвіду вчителів, задіяних в інноваційних процесах у школі;
• корекції інноваційної діяльності членів адміністративно-управлінської ланки школи та вчителів, оприлюдненні позитивних досягнень через ЗМІ та інші засоби інформації.

 

На п’ятому етапі (прогностичному) відправним пунктом діяльності директора школи є результати контрольно-аналітичної діяльності, які дозволяють констатувати позитивні та негативні сторони нововведень. На їх основі директор прогнозує подальшу інноваційну діяльність школи, а саме:

• приймає управлінське рішення щодо продовження інноваційної діяльності на основі апробованої ідеї чи її принципової зміни;
• у разі необхідності вносить корекцію щодо вибору інноваційного аспекту діяльності школи, об’єктів і суб’єктів інноваційного процесу;
• передбачає посилення роботи щодо професійної та морально-етичної підготовки учасників інноваційного процесу на основі новітніх досягнень інноватики;
• передбачає поліпшення матеріально-технічного та науково-методичного забезпечення інноваційної діяльності школи;
• планує позитивну динаміку змін якості освіти, виховання  й розвитку учнів як показників розвитку школи на інноваційних засадах.

 

2.2.  Функції директора школи в процесі інноваційної діяльності

 

Функція організації полягає в тому, що директор школи:

• організовує педагогічний колектив (чи частину колективу, наприклад, ініціативну творчу групу вчителів, що мають високий професійний рівень, творчий потенціал, володіють методикою і технологією науково-пошукової роботи);
• спільно з психологом адаптує вчителів та учнів до діяльності в інноваційному режимі;
• організовує діяльність завідувачів методичних об’єднань учителів, на яких покладається обов’язок надання методичної допомоги реалі заторам новацій;
• організує діяльність адміністративно-управлінської ланки школи, покладаючи конкретні завдання на членів адміністрації, які несуть відповідальність за процес та ефективність упровадження новацій у діяльність школи.

Функція регулювання й коригування передбачає:

• можливість корекції ідеї чи інноваційного аспекту діяльності закладу освіти;
• зміну кадрового складу, на який покладено обов’язки здійснення та відповідальності за впровадження новацій;
• уточнення концепції інноваційної діяльності школи, корекцію розділу плану роботи школи з інноватики, проекту її реалізації;
• педагогічне, психологічне, політичне, економічне, ідеологічне, соціальне регулювання інноваційним процесом у школі;
• оперативно-технічне регулювання, що здійснюється в школі директором, його заступниками повсякденно, що зумовлено непередбаченими ситуаціями і потребує їхнього оперативного втручання.

Функція обліку і контролю – це одержання, обробка та аналіз інформації щодо стану впровадження новацій у діяльність школи, оцінка його ефективності. Контроль охоплює інноваційний процес і його результативність, тобто:

• перевірку того, чи правильно розуміють учителі та учні інноваційну ідею, чи прагнуть до її втілення в практичну діяльність;
• зміст, форми, методи та технології здійснення інноваційного процесу, який де термінується специфікою навчального предмету;
• професійне та моральне задоволення вчителів від творчої, новаторської діяльності;
• навчання учнів методів творчо-пошукової діяльності, розкриття їх переваг відносно стандартних, рутинних способів діяльності;
• перевірку динаміки позитивних змін у професійному рості вчителів, навчально-пізнавальній діяльності учнів, якості їх освіти, виховання й розвитку.

Заключним етапом реалізації функції контролю має бути відкритість, прозорість, гласність результатів інноваційних процесів.  

Консультативна функція директора школи полягає в:

• роз’ясненні суб’єктам інноваційного навчального процесу педагогічної доцільності впровадження новацій, розкритті його переваг;
• консультуванні вчителів з питань теорії інноватики, методики і технології роботи в інноваційному режимі;
• розкритті можливостей професійного та творчого росту вчителя як суб’єкта інноваційного освітнього процесу;
• сприянні усуненню недоліків у роботі вчителів-реалізаторів новацій, роз’ясненні, яким саме чином це робити ( добором змісту дидактичного матеріалу, методів і технологій навчання тощо).

Представницька функція директора школи, що працює в інноваційному режимі, полягає в популяризації школи, учителів та всіх, хто причетний до впровадження новацій, аргументації його переваг, ілюстрації реальних показників успіху вчителів та учнів школи завдяки інноваціям, формуванні іміджу школи як інноваційного закладу освіти.

Менеджерську функцію директор школи реалізує через організацію діяльності педагогічного та учнівського колективів, створення умов для впровадження інновацій, забезпечення зв’язку із зовнішнім середовищем, громадськістю мікрорайону школи, забезпечення правової захищеності суб’єктів інноваційних процесів, створення умов для підтримки їх здоров’я.

З метою надання допомоги директорам шкіл у спостереженні та аналізі інноваційного аспекту уроку надаємо методичні рекомендації у формі технологічної карти.

Технологічна карта спостереження та аналізу реалізації новацій на уроці

Дата--------- Клас-------- Предмет---------Учитель-----------

Тема уроку-----------------------------------------------------------------

Мета уроку(освітня, виховна, розвивальна)--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Інноваційна ідея уроку----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Тип уроку----------------------------------------------------------------------------

Обладнання уроку-----------------------------------------------------------------

Параметри оцінки інноваційного аспекти уроку:

* елементи новизни, що привнесені вчителем у зміст навчального (програмного) матеріалу відповідно до суті інноваційного аспекту уроку;

* вибір  і реалізація на уроці дидактичного принципу – домінанти, що становить теоретичну основу інноваційного аспекту уроку;

* використання інтерактивних методів навчання як способу активної взаємодії суб’єктів інноваційного процесу на уроці;

* організація навчально-пізнавальної діяльності учнів на основі дослідно-пошукової роботи щодо надбання знань як само відкриття істини;

* застосування інноваційних технологій розвитку психічних процесів учнів, інтелектуальної та емоційно-вольової сфери особистості;

* формування в учнів стійкого інтересу до вивчення навчального предмету засобами інноваційного змісту матеріалу та використання активних методів навчання (ділова гра, мозковий штурм, метод інциденту, методи проекту, бізнес-плану, занурення тощо);

*  формування в учнів за допомогою змісту навчального предмету ( з урахуванням його специфіки) національної ідеології, світобачення та почуття відповідальності за надбання якісної освіти;

*   оцінка якості результатів уроку в співпраці з досягненням триєдиної мети (освітньої, виховної, розвиваючої) через призму впливу на неї новацій, які реалізувалися на уроці.

 

3. Діагностичний пакет щодо виявлення готовності педагогів

до інноваційної діяльності

Діагностичний пакет представлений наступними методиками:

- Методика оцінки рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу, анкета № 2 (модифікація методики Т. В. Морозової).
- Карта педагогічної оцінки здібностей вчителя до інноваційної діяльно.
- Методика «Здібності педагога до творчого саморозвитку» (І. В. Нікішина).

Форми підготовки	Бали
1. Методичні семінари, практикуми
2. Педагогічні семінари
3. Робота в методоб'єднання (чи у творчій групі)
4. Робота з науковим керівником
5. Самостійна робота
6. Навчання на проблемних курсах
7. Підвищення кваліфікації

 

3.1. Методика оцінки рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу, анкета № 2 (модифікація методики Т. В. Морозової).

Дана методика дозволяє виявити спектр умов, що впливають на розвиток інноваційної діяльності педагога.

Опитувальник:
1. Необхідні, на ваш погляд, зміни в навчальній, позаурочній діяльності ссузів?
2. У чому конкретно ці зміни повинні виражатися?
3. Чому необхідно вносити ці зміни?
4. Які, на ваш погляд, конкретні зміни потрібні у вашому навчальному закладі?
- В управлінні.
- У технологіях навчання, виховання і розвитку.
- У режимі роботи педагогів.
5. Чи відчуваєте ви себе готовими до освоєння нововведень:
- У змісті навчання;
- В технології навчання?
(Повністю готові, достатньо підготовлені, частково готові, не готові - потрібне підкреслити).
6. Які форми підготовки, навчання (див. таблицю) до освоєння нововведень ви пройшли? Дайте оцінку за 5-бальною шкалою:
5 - дуже впливають на рівень мого розвитку та готовності до інноваційної діяльності;
4 - впливають;
3 - слабо впливають;
2 - майже не впливають;
1 - не впливають.

7. Оцініть якість умов у вашому навчальному закладі для розвитку інноваційної діяльності:
3 бали - дуже хороші;
2 бали - хороші;
1 бал - задовільні;
0 балів - незадовільні.

 

Умови	Бали
Матеріальні
Фінансові
Організаційні
Психологічний клімат у колективі
Стимулювання
Система навчання кадрів

 

8. Що є для вас перешкодою в освоєнні і розробці нововведень?
- Відсутність часу;
- Відсутність обгрунтованої стратегії розвитку навчального закладу;
- Відсутність допомоги;
- Відсутність лідерів, новаторів у ссузів;
- Розбіжності, конфлікти в колективі;
- Відсутність необхідних теоретичних знань;
- Слабка інформованість про нововведення в освіті;
- Відсутність або недостатній розвиток дослідницьких умінь;
- Відсутність стимулювання.
Виберіть 5 найбільш значущих для вас перешкод і підкресліть їх.
Дана методика дозволяє визначити позитивні та негативні умови, організовані в освітньому закладі для інноваційної діяльності педагогів.

 

3.2. Карта педагогічної оцінки здібностей вчителя до інноваційної діяльності.

Оцініть, будь ласка, свою готовність до інноваційної діяльності за п'ятибальною шкалою за кожним показником.

	I. Мотиваційно-творча спрямованість особистості.	Бали	СР. бал
1	Допитливість, творчий інтерес.
2	Прагнення до творчих досягнень.
3	Прагнення до лідерства.
4	Прагнення до отримання високої оцінки творчої діяльності з боку адміністрації.
5	Особиста значимість творчої діяльності.
6	Прагнення до самовдосконалення.
	II. Креативність вчителя.
7	Продукування більшого числа рішень: варіативність педагогічної діяльності.
8	Незалежність суджень (не соромиться висловлювати свою думку).
9	Фантазія, уява (інтелектуальна легкість у поводженні з ідеями).
10	Здатність відмовитись від стереотипів у педагогічній діяльності, подолати інерцію мислення.
11	Прагнення до ризику.
12	Чутливість до проблем у педагогічній діяльності.
13	Критичність мислення, здатність до оціночних суджень.
14	Здатність до самоаналізу, рефлексії.
	III. Оцінка професійних здібностей вчителя до здійснення інноваційної діяльності.
15	Здатність особистості до оволодіння методологією творчої діяльності.
16	Володіння методами педагогічного дослідження.
17	Здатність до створення авторської концепції, технології діяльності.
18	Здатність до планування експериментальної роботи.
19	Здатність до організації педагогічного експерименту в школі.
20	Здатність до корекції, перебудову діяльності.
21	Здатність акумулювати та використовувати досвід творчої діяльності інших вчителів.
22	Здатність до співпраці та взаємодопомоги у творчій діяльності.
23	Здатність творчо вирішувати конфлікти.
	IV. Індивідуальні особливості особистості вчителя.
24	Темп творчої діяльності.
25	Працездатність особистості у творчій діяльності.
26	Рішучість, впевненість в собі.
27	Відповідальність.
28	Переконання вчителя в соціальній значимості творчої діяльності.
29	Чесність, правдивість
30	Здатність до самоорганізації.

 

 

Дана методика показує рівень готовності педагогів до інноваційної діяльності. Після завершення методи і підрахунку кількості балів складається вісь координат, що показує розвиток у педагога здатності до інноваційної діяльності. Аналіз отриманих даних показує ступінь сформованості у педагога кожного компонента окремо.

 

3. 3. Методика «Здібності педагога до творчого саморозвитку»

 (І. В. Нікішина).

Мета методики: вивчити здібності педагога до творчого саморозвитку в процесі інноваційної діяльності.
Питання:

1. Я прагну вивчати себе.
2. Я залишаю час для розвитку, як би не був зайнятий роботою і домашніми справами.
3. Виникаючі перешкоди стимулюють мою активність.
4. Я шукаю зворотній зв'язок, так як це допомагає мені пізнати й оцінити себе.
5. Я аналізую свою діяльність, виділяючи на це спеціальний час.
6. Я досліджую свої почуття і досвід.
7. Я багато читаю.
8. Я широко дискутую з потрібних мене питань.
9. Я вірю в свої можливості.
10. Я прагну бути більш відкритим.
11. Я усвідомлюю той вплив, який чинять на мене оточуючі люди.
12. Я керую своїм професійним розвитком і отримую позитивні результати.
13. Я отримую задоволення від засвоєння нового.
14. Зростаюча відповідальність не лякає мене.
15. Я би поставився позитивно до мого просуванню по службі.
Оцінювання:
5 балів - дане твердження повністю відповідає дійсності;
4 бали - скоріше відповідає, ніж ні;
3 бали - і так, і ні;
2 бали - скоріше не відповідає;
1 бал - не відповідає.
Підведення підсумків:
75-55 балів. Активний саморозвиток.
54-36 балів. Склалася система саморозвитку, орієнтація на розвиток залежить від різних умов.
35-15 балів. Зупинений саморозвиток.

 

 

Анкета для заступників директорів з навчально-виховної та виховної роботи, керівників методичних об’єднань шкіл, вчителів

 З метою вивчення  й оцінювання готовності педагогічного колективу до інноваційної діяльності ( зокрема його творчий потенціал і стан сформованості  професійно-особистісних якостей) та подальшої науково-методичної допомоги, спробуйте дати свою оцінку та самооцінку членами педагогічного колективу  стану їх компетентності з питань інноватики.  Оцінку треба здійснювати за такими компонентами: професійність, креативність, мотивованість.

 Увага, респонденти! Уважно прочитайте характеристику компонентів готовності до інноваційної діяльності та запропоновану систему оцінювання і занесіть свої відповіді в таблицю, «Оцінка готовності до інноваційної діяльності», яка додається.

Професійність характеризується :

• володінням сучасними теоріями навчання, виховання й розвитку учнів;
• володінням методами педагогічного дослідження;
• володінням основами квалітології (теорія якості, оцінка якості, управління якістю);
• схильністю до інноваційної діяльності;

Креативність характеризується:

•   здатністю до творчості;
•   прагненням до виправданого ризику;
•   критичністю мислення;
•  професійним підходом до проблем.

Мотивованість характеризується:

•   зацікавленностю в інноваційній діяльності;
•   прагненням до успіху;
•   самовдосконаленням;
•  особистим внеском в процес інноваційної діяльності;

Пропонується респондентам трибальна система оцінювання: 1 бал ставиться у разі, якщо вказаний критерій проявляється інколи та недостатньо виражений; 2 бали – часто і достатньо виражений; 3 бали – указаний критерій проявляється завжди та чітко виражений.

Дуже вдячні за співпрацю!

Таблиця

 

Оцінка готовності до інноваційної діяльності

 

№ з/п	Компоненти компетентності	Прояв критеріїв
		інколи ,недостатньо виражений		часто, достатньо виражений	завжди, чітко виражений
1	- Володіння сучасними теоріями навчання, виховання й розвитку учнів;
	- володіння методами педагогічного дослідження;
	- володіння основами квалітології;
	- схильність до інноваційної діяльності;
	- вміння узагальнити досвід з інноватики.
2	- Здатність до творчості;
	- критичність мислення;
	- прагнення до виправданого ризику;
	- професійний підхід до проблем.
3	- Зацікавленість в інноваційній діяльності;
	- прагнення до успіху;
	- самовдосконалення;
	- особистий внесок  в процес інноваційної діяльності;

 

3.4. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ

(ПРОГРАМА  ПОСТІЙНОДІЮЧОГО СЕМІНАРУ)

Пояснювальна записка

Інноваційна діяльність директора школи – актуальна проблема сучасної науки управління. У контексті нововведень держави й уряду вона постає як необхідність розв’язання завдань внутрішньошкільного управління, які класифікуються за такими напрямами: соціально-педагогічні, психолого-педагогічні, організаційно-педагогічні; за змістом: навчально-виховні, методичні; за рівнем управління: на рівні директора школи (1-й рівень), на рівні заступників директора школи ( 2-й рівень), на рівні вчителів, класних керівників ( 3 1-рівень), на рівні колегіальних органів внутрішньошкільного управління ( 4-й рівень); за часовим періодом: перспективні, довгострокові, річні, оперативні завдання ( на півріччя, місяць, тиждень, день).

Реалізація означеного процесу забезпечується шляхом упровадження нових форм організації праці, шляхом створення системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності директора школи; шляхом удосконалення процесу розробки управлінських рішень.

Мета семінару «Інноваційна діяльність директора школи» - навчати директорів школи працювати в умовах інноваційного режиму закладу освіти.

Реалізації цієї мети сприяє інтегративний характер курсу, який у контексті впровадження новацій містить не тільки теоретичні знання змісту й структури управлінської інноваційної діяльності директора школи, а й практичний досвід управління навчальним закладом в умовах інноваційного режиму.

Семінар розраховано на 22 години, з яких 14 годин – лекційних; 2 години – семінарські; 6 годин – практичні.

Блочно-модульний принцип програми спецкурсу дозволяє відокремити як інваріантну частину курсу, так і її варіативну частину. Зміст варіативної частини курсу визначено характером інноваційної діяльності директора школи, рівнем готовності його до інноваційної діяльності, потребою до впровадження новації в управління.

Інваріантна частина курсу націлена на розв’язання таких завдань:

• проаналізувати зарубіжну та вітчизняну літературу з питань інновацій;
• дати уявлення про науково обґрунтовану модель готовності директора школи до інноваційної діяльності;
• розкрити та озброїти знаннями щодо аналітичної обробки та оцінки стану готовності педагогічних колективів до інноваційної діяльності;
• навчити технології підготовки директора школи до інноваційної діяльності.

 Проведення семінарсько-практичних занять заплановано здійснювати із застосуванням активних форм і методів навчання, інтерактивних методів навчання, в основу яких покладено дискусію, ділову та рольову гру, індивідуальну роботу в  міні-групах.

Оцінювання якості знань слухачів спецкурсу передбачає поточний і підсумковий контроль, самоконтроль.

 

Розділ 1. Інноваційна діяльність директора школи як соціально-педагогічна проблема ( лекція – 4 години).

Становлення й розвиток освітніх шкіл з питань управління інноваційними процесами. Поняття інновацій. Інноваційна політика як складова освітньої політики. Особлива роль директора школи в складному процесі становлення навчального закладу, який працює в інноваційному режимі.

Запитання для самоконтролю:

1. Роль упровадження нових педагогічних ідей;
2. Розкрити поняття «інновації», «інноваційна політика освіти», «інноваційний режим», «інноваційна діяльність директора школи», «готовність директора школи до інноваційної діяльності»;
3. Вплив інноваційної політики освіти на діяльність директора школи, який працює в інноваційному режимі;
4. Особлива роль директора школи в складному процесі становлення навчального закладу.

 

Розділ  2. Освітні інновації, їх вплив на інноваційну діяльність директора школи ( лекція – 4 години, семінар – 2 години, практичне заняття – 2 години).

Лекція: Ефективність інноваційних процесів у загальноосвітній школі I-III ступенів. Готовність директора школи до впровадження інновацій. Керівник закладу освіти як суб’єкт управлінської діяльності в умовах інноваційної школи. Моделі готовності директора школи до інноваційної діяльності: професійність, креативність, мотивованість. Компоненти структурної моделі інноваційної діяльності директора школи.

Семінар-практикум у формі дискусії: Нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності директора школи.

Завдання для семінару- практикуму:

1. Проаналізувати Статут, концепцію розвитку своєї школи в інноваційному режимі та порівняти з діючим нормативно-правовим забезпеченням закладу освіти;
2. Інноваційна діяльність учасників навчально-виховного процесу в умовах нововведень уряду та держави.

Практичне заняття у формі тренінгу – Інноваційне навчальне середовище закладу освіти.

Завдання для тренінгу:

• заповнити діагностичні картки з аналізом нормативно-правового забезпечення;
• Визначити вплив нововведень держави та уряду на інноваційну діяльність директора школи;
• Проаналізувати соціально-педагогічні умови формування інноваційної  діяльності директора школи.

Запитання для самоконтролю:

1. Науково-психологічні засади інноваційного менеджменту в галузевому управлінні.
2.  Соціально-педагогічні засади інноваційної діяльності директора школи.
3. Основні аспекти новацій закладу освіти.
4. Суть і значення інноваційної діяльності учасників навчально-виховного процесу в школі.
5. Соціально-педагогічні резерви вдосконалення діяльності навчального закладу.

 

Розділ 3. Державно-громадське управління – основа інноваційної діяльності діяльності директора школи ( лекція – 6 годин, практичне заняття – 4 години).

Лекція: Реформування освітньої системи як завдання директорів шкіл, науковців, громадських діячів. Національна доктрина розвитку освіти в ХХІ столітті накрелила впровадження основних стратегій державно-громадського управління школою. Процес делегування громадським структурним підрозділам повноважень управління навчальним закладом з окремих питань інноваційного процесу школи. Ефективність інноваційної діяльності директора школи в умовах колегіального управління навчальним закладом.

Практичне заняття  у формі тренінгу – Особливості інноваційної діяльності директора школи.

Завдання для тренінгу:

• заповнити діагностичні картки з визначенням своєї позиції в конкретних ситуаціях ( рольові ігри);
• визначити роль професійно-особистісних якостей директора школи в його інноваційному потенціалі;
• проаналізувати необхідні та достатні соціально-педагогічні умови готовності директора школи до інноваційної діяльності.

Запитання для самоконтролю:

1. Аналіз управлінських функцій директора школи в умовах інноваційного режиму.
2. Технології підготовки директора школи до інноваційної діяльності, алгоритм його інноваційних дій.
3. Соціально-педагогічні засади інноваційної діяльності директора школи.
4. Оргструктура управління навчальним закладом в умовах інноваційного режиму.
5. Технології формування стану готовності педагогічного , учнівського, батьківського колективів та громадськості до інноваційної діяльності.
6. Формування культури управлінської інноваційної діяльності директора школи: формула успіху учасників інноваційного процесу, технології спілкування директора з вчителями, учнями та батьками.

 

4. Науково-дослідна, експериментальна робота

 

Науково-дослідна, експериментальна робота визначається як цілеспрямована діяльність педагогів та менеджерів освітніх установ, планомерно організована, з метою розв'язання актуальної педагогічної проблеми, реалізації нової моделі позитивного педагогічного досвіду з метою забезпечення поступального інноваційного розвитку навчального закладу. У процесі її здійснення окреслюються особливості стратегії діяльності школи, формується творчий потенціал педагогів – дослідників, нагромаджуються авторські результати їх інтелектуальної праці.

 Науково-дослідна, експериментальна робота здійснюється за ініціативи загальноосвітньої школи, окремих педагогів або груп педагогів, на замовлення наукових, педагогічних організацій, органів управління освітою. Її перебіг контролюють органи управління освіти і науки.

Дослідження в загальноосвітніх школах розрізняються за метою, об'єктом та

предметом, тривалістю й масштабами науково-дослідної та експериментальної роботи.

Актуальність теми визначається ступенем її розробленості в педагогічній науці та практиці, потребами регіону в її розв’язанні. В науковій літературі основні етапи науково-дослідної, експериментальної роботи визначаються наступним чином:

       1. Попередній етап (до вступу до програми науково-дослідної, експериментальної роботи). Термін – необмежений. Основні завдання: аналіз проблемної ситуації, виявлення рівня опису її в науковій літературі; визначення об'єкта, предмета дослідження (експерименту), формулювання його основної мети і завдань; висунення гіпотез; розробка програми дослідження (експерименту).

       2.   Концептуально-методологічний етап (у статусі кандидата в обласну програму науково-дослідної, експериментальної роботи). Термін – до одного року з метою  розгортання програми дослідження (експерименту) в концепцію; пошук і відбір діагностичних методик, адекватних завданням дослідження (експерименту).

      3. Організаційно-практичний етап (у статусі обласного експериментального закладу). Термін  цього етапу визначається тривалістю програми дослідження. Основні завдання: реалізація дослідно-експериментальної частини науково-дослідної, експериментальної роботи; підготовка звітних матеріалів відповідно до завдань, визначених  обласною

експертною радою.

     4.    Етап узагальнення. Термін – один навчальний рік. Основні завдання: аналіз отриманих результатів, обґрунтування істинності чи помилковості висунутих гіпотез; оформлення результатів науково-дослідної, експериментальної роботи у вигляді наукового звіту.

      5.   Етап розповсюдження інноваційного педагогічного досвіду (у статусі обласного науково-методичного центру чи школи-лабораторії). Термін (до двох навчальних років).

 

 

4.1. КОНЦЕПЦІЯ

дослідно – експериментальної роботи за проектом:

 

«Створення умов розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності»

 

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Освіта ХХІ століття потребує нових підходів до модернізації навчально – виховного процесу. Позачергові завдання сучасної школи чітко визначене Національною доктриною розвитку освіти: створення умов для розвитку інноваційної особистості й творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатись протягом життя.

Провідна роль у реалізації визначених завдань належить вчителю, який має працювати на рівні сучасних вимог, постійно удосконалюючись, розвиваючи і збагачуючи свою професійну компетентність, інноваційну культуру, технологічний професійний потенциал, формувати свій креативно-індивідуальний стиль педагогічної діяльності.

Сучасній школі потрібен не звичайний вихователь або предметник-урокодавець, потрібен педагог-дослідник, педагог-психолог, педагог-технолог. Ці якості вчителя можуть розвиватися лише при ефективній, творчій організації науково-методичної роботи на різних рівнях, що передбачає:

• упровадження інноваційних технологій навчання;
• інтерактивних методів навчання з використанням інформаційних технологій;
• створення комп’ютерно-орієнтованих методів навчання з різних навчальних дисциплін;
• розробку і впровадження новітніх дидактичних моделей та технологій профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах;
• програмових засобів навчального призначення, новітніх програм, підручників, посібників, методичних матеріалів нового покоління ( зокрема – електронних).

Крім того, необхідно створити освітньо – методичне середовище, яке сприятиме становленню конкурентноздатного вчителя, котрий, у свою чергу, зможе виховати конкурентноздатну, компетентну, творчу особистість.

Ось чому так необхідно звернути особливу увагу в школах району на створення умов розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності.

 

ГОЛОВНА МЕТА :

Розвиток творчого потенціалу педагогічних працівників шкіл; підвищення ефективності навчально-виховного процесу за рахунок оптимального впровадження інноваційних педагогічних технологій для формування творчої особистості.

ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Освітньо – методичне середовище, яке сприятиме становленню конкурентноздатного вчителя, котрий, у свою чергу, зможе виховати конкурентноздатну, компетентну, творчу особистість може бути створене за умови  комплексу креативних навчально – виховних заходів, які створюються з урахуванням культурних, соціальних та економічних аспектів життєдіяльності дитини, особистісно – орієнтованого, компетентнісного підходів, пріоритету гуманих та екоцентричних цінностей, а також можливостей освітянського закладу до експериментів.

 

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ І ВИСУНУТА ГІПОТЕЗА ОБГРУНТОВУЮТЬ ВИРІШЕННЯ ТАКИХ ЗАВДАНЬ:

 

• створення сприятливих умов для реалізації творчого потенціалу педагогічних працівників шкіл для формування творчої особистості;
• підвищення професійної майстерності вчителів;
• впровадження інноваційних педагогічних технологій;
• експериментальна діяльність шкільних колективів;
• розробка методичних матеріалів, програм, проектів.

 

  ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ЕКСПЕРИМЕНТУ

 

Теоретико – методологічною основою експерименту є Конституція України, Конвекція ООН про права дитини, Закон України «Про освіту», Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття), Державна національна програма «Діти України», «Положення про середній загальноосвітній навчальний заклад», Концепція середньої загальної школи України, Концепція виховання у національній системі освіти, Положення про інноваційну діяльність та інноваційний заклад,   а також теоретичні праці соціальних філософів, педагогів, науковців та спеціалістів у галузі соціології, стратегічного управління, освітнього маркетингу, конфліктології, ризикології, теорії комунікації; нормативи і документи по забезпеченню умов для всебічного розвитку активної творчої життєдіяльності підростаючого покоління.

 

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ:

 

- теоретичний, аналіз науково – педагогічної та методичної   літератури;

- пошуково – дослідницький метод;

 діяльнісний підхід, який дозволяє використовувати інтерактивні методи навчання, активно залучати дітей та молодь до практичної реалізації принципів сталого соціально – економічного та екологічного розвитку в умовах освітянських закладів;

- моніторинг, анкетування, тестування дітей та молоді;

- вивчення, узагальнення досвіду шкіл Дніпропетровській області.

 

НАУКОВО- ПЕДАГОГІЧНІ ПРИНЦИПИ

 ДОСЛІДНО  -ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ

 

На основі зміни статусу навчально – виховного закладу, перебудови змісту, форм та методів його роботи спрямувати діяльність педагогічних працівників на створення умов розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності.

 Мета і завдання дослідно – експериментальної роботи виходять із загальнопедагогічних принципів дидактики і виховання, які відображають сучасний рівень розвитку та напрямки становлення освіти в Україні:

- принцип науковості визначає створення інноваційної освіти  на засадах об’єктивно – аналітичного вивчення найбільш вагомих наукових досягнень у галузі соціальної філософії та філософії освіти, психології, соціології, стратегічного управління, освітнього маркетингу, конфліктології, теорії комунікації, ризикології, етики відповідальності, їх інтеграції та здобуття додаткових знань, вмінь, навичок, які створюють перебудови для індивідуального самовизначення в дотриманні збалансованого та відповідального способу життя і застосуванні засобів практичної реалізації на засадах педагогіки співробітництва, взаєморозуміння та толерантності;

-  принцип культуровідповідності, який полягає в органічному зв’язку з історією народу, його мовою, культурними та  прогресивними традиціями, звичаями, обрядами, святами, іграми, змаганнями, в забезпеченні духовності, наступності, та спадкоємності поколінь;

- принцип пріоритету діяльнісного підходу, який передбачає створення такої системи інноваційної  освіти, яка активізує пошук духовних зв’язків особистості та їх впливу на творчу діяльність  у плані відповідального, соціально активного та стратегічного підходу до вирішення актуальних соціально – економічних те екологічних проблем, формування у дітей та молоді свідомого вибору природозберігаючих способів життєдіяльності;

- принцип гуманізації, за яким забезпечення умов для духовного розвитку дітей та молоді,  пріоритету гуманістичних цінностей та ідеалів ставиться в центр уваги педагогічного колективу навчально – виховного закладу;

- принцип демократизації, який передбачає співробітництво, співтворчість педагогів і учнів на основі суверенітету особистості школяра, шанобливого ставлення до його права вибору в прийнятті рішення;

- принцип інтегративності – єдність і послідовність педагогічних вимог від дитячих дошкільних до вищих навчальних закладів і сім’ї;

- принцип пріоритету проблемно – розвиваючої, інноваційно спрямованої освіти, а також творчої свідомої діяльності по самовдосконаленню і саморозвитку особистості на засадах гармонізації відносин у системі Природа – Суспільство – Людина.

 

БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ

 

                                   районний методичний кабінет

 

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ

 

В процесі експерименту планується:

- визначення основних педагогічних умов розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності;

- розробка моделей розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності;

- створення програм, які складуть ціннісну систему організації педагогічних технологій в інтересах інноваційної особистості, що відповідають діяльнісному підходу до навчання, активізують пошукову активність і створюють максимально сприятливі умови для розвитку творчої особистості для свідомого життєтворчого відношення до себе, довкілля, збереження свого здоров’я, гармонійних стосунків між людьми.

 

ТЕОРЕТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ

 

Теоретична значимість полягає в тому, що в результаті дослідження планується розкрити систему базових для даної наукової проблеми теоретичних понять, отримати нові дані, які розширюють уявлення про роль навчально – виховних закладів у розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності, і визначають найбільш ефективні індивідуальні форми науково – теоретичної та методичної підготовки педагогічних кадрів для формування інноваційної особистості.

 

ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ

 

Практична значимість проведеного дослідження полягатиме в:

- створенні системи інноваційної освіти;

 - створенні моделей  «Інноваційна особистість», «Школа інноваційної особистості»;

Практично значимою є стимуляція створення навчальними закладами авторських програм на основі узагальненого досвіду роботи з урахуванням свого кадрового і матеріально – технічного забезпечення.

 

ДОСТОВІРНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Достовірність забезпечуватиметься теоретико-методологічною обґрунтованістю проблеми, критичним аналізом всіх аспектів і чинників та врахуванням їх в теорії і практиці, відповідністю застосованих методів меті і завданням дослідження, якісною обробкою експериментальних даних, їх статистичною забезпеченістю, багаторазовою і всебічною перевіркою основних висновків та ефективністю реалізації навчальних програм.

 

 Учасники проекту: директори шкіл, заступники директорів з навчально-виховної, науково-дослідної роботи, педагогічні колективи шкіл, учні, їхні батьки.

ДІАГНОСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

1.  Розробка  програми  комплексного моніторингу творчих  здібностей школярів для створення банку інформації щодо  обдарованих учнів регіону.

2. Моніторинг науково-педагогічного проекту.

3. Діагностика  розвитку творчого потенціалу учнів різних вікових груп  на основі визначених показників системного дослідження з використанням комплексу надійних валідних методик, що відповідають нормативним вимогам,  порівняння узагальнених даних  на кожному з етапів реалізації проекту.

4. Щорічна діагностика динаміки розвитку  професійної     компетентності педагогічних працівників в умовах  роботи       над проектом.

 

ОЧІКУВАНІ ПОЗИТИВНІ РЕЗУЛЬТАТИ

 

На рівні навчального закладу: активізація творчої активності педагогічних кадрів, підвищення рівня психолого-педагогічної культури та фахової майстерності педагогів, запровадження інноваційних навчально-виховних технологій, спрямованих на розвиток креативності учасників педагогічного процесу, зростання якості освіти та виховання, вдосконалення системи психолого-педагогічного супроводу розвитку особистості школярів, що забезпечує максимально сприятливі умови  для задоволення освітніх потреб, розвитку самосвідомості, самореалізації кожної дитини у творчому середовищі, збільшення кількості випускників, що обрали професію, яка в найбільшій мірі відповідає їхнім здібностям та потребам суспільства, регіону тощо.

На рівні особистості фахівця: усвідомлення пріоритетів креативної освіти, комплексне впровадження інноваційних педагогічних технологій розвитку творчих здібностей учнів, зростання прагнення до самовдосконалення, самоосвіти та самореалізації, включення в систему науково-дослідної роботи, накопичення передового педагогічного досвіду, який може бути запровадженим у масову практику.

На рівні особистості учня: активізація творчого потенціалу, залучення до творчої діяльності, зростання рівня творчої компетентності  учнів.

 

НАУКОВО - МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

1.   Організація роботи  психолого-педагогічного семінару

     «Креативна освіта ХХІ століття».

2.   Розробка рекомендацій щодо організації роботи над      проектом на кожному з етапів.

3.     Проведення науково-практичних конференцій, проблемних

 семінарів, педагогічних читань із проблем розвитку креативності учасників педагогічного процесу.

4. Вивчення та узагальнення досвіду роботи над проектом.

 

 

4.2 ЕТАПИ РОБОТИ НАД НАУКОВО - МЕТОДИЧНИМ ПРОЕКТОМ

(2010-2015 рр.)

 

1.Підготовчий (2010-2011 н.р.) Конкретизація проблеми, планування роботи творчих груп, створення «банку інформації», визначення основних показників для системного відстеження, діагностика рівня готовності педагогічного колективу до роботи над проблемою, організація роботи психолого-педагогічних семінарів із проблеми креативної освіти.

 

Орієнтовна програма дій:

І .Теоретичний курс:

1.Опрацювання педагогічної спадщини видатних українських та зарубіжних учених

(А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського І.Д. Беха, С.О. Сисоєвої, І.А. Зязюна, В.А. Семиченко, Н.М. Тарасевич, Т.І.Сущенко, А.В. Сущенко)

Педагогічні читання:

1.В.О. Сухомлинський про педагогічну майстерність вчителя;

ІІ.  Участь у засіданнях педагогічної ради в ЗНЗ

ІІІ. Тематика  засідань РМО:

1 Створення інноваційних педагогічних технологій – найвищий рівень педагогічної майстерності.

ІV.  Тематика методичних оперативок (МО):

1. Теоретичні засади креативної освіти

V.   Практикум, тренінг:

.Як народжується урок?

 

2. Організаційно-моделюючий (2011-2012 н.р.) Наукове обґрунтування моделі креативного  освітнього закладу, розробка відповідних проектів на рівні освітнього закладу, координація діяльності  служб навчального закладу в забезпеченні умов для підвищення творчої активності педагогічних кадрів.

 

Орієнтовна  програма дій:

І.  Теоретичний курс:

1.Концептуальні засади визначення педагогічної майстерності.

Педагогічні читання:

 І. Педагогічна майстерність як крило у майбутнє (А. Зязюн)

ІІ. Участь у засіданнях педагогічної ради в ЗНЗ

 ІІІ .Тематика засідань РМО:

1. Розробка моделей креативної регіональної освіти

 ІV. Тематика методичних оперативок (МО):

1.Про педагогічний досвід вчителя

2.Як описати власний досвід роботи

V. Практикум, тренінг:

1.Визначення показників, що характеризують творчий потенціал учнів

 

3. Креативний (2012-2013 н.р.) Розробка та апробація системи діяльності навчального закладу або вчителя,  спрямованої на розвиток творчого потенціалу особистості, масове запровадження новітніх педагогічних технологій.

 

Орієнтовна програма дій:

І.  Теоретичний курс

1.Майстерність вчителя у корегуванні співвідношення між успіхом і невдачею учня

ІІ .Педагогічні читання:

1.Компетентнісно орієнтований підхід до навчання, виховання та розвитку – важлива складова педагогічної майстерності вчителя» (за І.В. Родигіною)

ІІІ. Участь у засіданнях педагогічних рад:

 1.Технологія конструювання вчителем рефлексії (зворотнього зв’язку) на різних етапах уроку

2. Методика компетентнісного підходу у виховній роботі з чунями

3. Створення ситуації успіху на уроці

4. Підвищення ролі домашніх завдань з формування в учнів інтересу до навчання

IV. Участь у засіданнях методичної ради:

1. Умови реалізації компетентнісного підходу до формування креативної особистості

2. Сучасні підходи до інноваційної діяльності

3. Роль самоосвітньої роботи вчителя у підвищенні фахового та методичного рівня викладання предметів

V. Тематика психолого-педагогічних семінарів:

 -Професійні секрети вчителів-майстрів в організації навчально-виховного процесу

 - Запровадження форм і методів інноваційного навчання в навчально-виховний процес

 - Застосування засобів інтерактивного спілкування в системі позаурочної роботи

VI .Тематика методичних оперативок (МО):

1.Технологія вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду

VІI.  Практикум, тренінг:

1.Авторський урок. Яким йому бути?

 

 

4. Коригуючий (2013-2014 н.р.) Аналіз та корекція накопиченого педагогічного досвіду, визначення його основних ідей (при визначенні ефективності досвіду  використовувати  науково обґрунтовані критерії: актуальність, оригінальність, новизна, стабільність, збалансованість і комплексність результатів, раціональність витрат часу, зусиль, засобів). Аналіз матеріалів попередніх зрізів діагностики рівня розвитку творчого потенціалу учнів та їхніх навчальних досягнень. Участь у  міському огляді-конкурсі «Заклад креативної освіти».

 

Орієнтовна програма дій:

І . Бесіда за круглим столом:

1. Спрямування учнів до самовиховання – шлях формування педагогічної майстерності вчителя

ІІ. Педагогічні читання:

1.Включення позитивних почуттів учнів у роботу – високий рівень педагогічної майстерності вчителя» (За С.Л. Рубінштейном)

ІІІ. Участь у засіданнях педагогічної ради в ЗНЗ

ІV .Тематика розширених засідань РМО:

1.Компетентність як педагогічне явище

V.  Тематика методичних оперативок (МО):

1.Шляхи формування компетентностей учнів

2.Виховання потреби набуття компетентності протягом усього  життя

VІ. Практикум, тренінг:

1.Моделювання передового педагогічного досвіду: реалізація прогностичної та моделюючої функції

 

 

5. Підсумковий (2014-2015 н.р.) Узагальнення перспективного педагогічного досвіду,  підготовка матеріалів для публікації, науковий аналіз матеріалів моніторингу, підготовка підсумкової  науково-теоретичної  конференції.

 

Орієнтовна програма дій:

І. Майстер – клас: відкриті уроки вчителів базових дисциплін

ІІ. Участь у засіданнях педагогічної ради:

1.Конкурс майстерності вчителя у захисті власної педагогічної проблеми

2.Творчий звіт вчителів: пошук, дослідження, захист

ІІІ.  Практикум, тренінг:

1.Якому бути вчителю-новатору, вчителю-досліднику

2.Що таке навчальний заклад креативної освіти

ІV.  Районна науково-практична конференція

«Значення педагогічної майстерності  вчителя у розвитку інноваційної особистості»

 1.Підсумки роботи над проблемною  темою району

 

4.3. Матеріали на допомогу керівнику навчального закладу 

(методичні рекомендації по работі над проблемою)

 

Діагностична карта вчителя

№ п/п	З м і с т	О ц і н к а      С                К
1.	Підготовка до уроку. -     Визначення мети і завдань; Вибір фактичного матеріалу; Виділення головного; Виділення об`єму самостійної роботи; Структура уроку; Складання плану.
2.	Проведення уроку. Організація класу; Цілеспрямованість уроку; Володіння змістом матеріалу; Принцип зв`язку з життям; Принцип логічної послідовності; Принцип доступності; Принцип науковості; Глибоке розкриття суттєвих фактів; Реалізація виховних завдань; Реалізація завдань розвитку; Раціональність використання методів і прийомів; Актуалізація опорних знань учнів; Мотивація навчальної діяльності; Застосування методів активного навчання; Розвиток загальнонавчальних умінь та навичок; Диференційоване навчання; Методи стимулювання; Методика нестандартних уроків; Уміння управляти процесом засвоєння знань; Попереджуюче навчання.
3.	Організація пізнавальної діяльності школярів. Раціональність форми перевірки домашнього завдання; Завершеність дій на уроці; Досягнення поставленої мети; Аналіз трудностей в роботі учнів; Прогнозування результатів навчання.
4.	Використання інноваційних технологій навчання. Модульна технологія; Нестандартні уроки; Рольові ігри; Особистісно-зорієнтована; “Ситуація успіху”; Педагогіка підтримки; Технологія проектів; Тренінги; Адаптивна система навчання.
5.	Використання дидактичних пізнавальних ігор. - Використання інтерактивних методів навчання.

                                     

 

                 

 

План

підготовки  до засідання педагогічної ради

Дата проведення:  .

Форма проведення:  - методичний аукціон

• тренінг

Черга денна:

1. Основні напрямки розвитку креативної освіти та їх науково-методичне забезпечення: досвід, проблеми, перспективи (Форма проведення: методичний аукціон)
2. Педагогічна культура вчителя – важлива умова розвитку інноваційної особистості школяра ( Форма проведення: тренінг)

Мета педради:

- з’ясувати, обговорити  основні напрямки розвитку креативної освіти, розробити модель професійного розвитку вчителя, здатного до інновацій;

• обговорити питання дотримання педагогічної етики вчителями школи; накреслити шляхи удосконалення даної проблеми.

 

№	Зміст заходу	Термін	Відповідальний
1.	Опрацювати методичну літературу з даного питання.
2.	Проводити співбесіди з вчителями по результатах внутрішкільного контролю з реалізації даної проблеми на уроках і при проведені позакласних заходів
3.	Провести методичну оперативку «Мета і завдання креативної освіти»
4.	Провести засідання психолого-педагогічного семінару з теми: «Психолого-педагогічний супровід креативної освіти»
5.	Провести засідання м/о вчителів, на яких обговорити шляхи вирішення  даної проблеми
6.	Провести заняття школи професійної адаптації малодосвідчених вчителів з питання оптимального впровадження елементів інноваційних педтехнологій  та дотримання педагогічної етики
7.	Провести індивідуальні та групові консультації по темі педради
8.	Організувати взаємовідвідування уроків та позакласних заходів
9.	Провести засідання методичної ради «Методологічні основи креативної педагогічної системи»
10.	Провести інструктивну нараду з керівниками м/о, творчої та ініціативної груп
11.	Провести анкетування учнів
12.	Підготувати інформаційно-методичний вісник з даної проблеми
13.	Провести анкетування вчителів з даної теми
14.	Провести інтерв’ю з керівниками аналітичних груп по темі педради
15.	Провести тренінг« Технології проведення педради – методичний аукціон»
16.	Провести інструктивно-методичну нараду «Технологія проведення педрад - «методичного дня» та педради – уроку контролю та оцінювання рівня професійної діяльності педагогів
17.	Оформлення виставки «Методична скарбниця»

 

 

 

План проведення педради-тренінгу

 

Тема. Педагогічна культура вчителя – важлива умова розвитку інноваційної особистості школяра.

1. Вправа «Сонце педагогічної культури вчителя».

Мета: визначення розуміння учасниками поняття «педагогічної культури вчителя» і бачення своїх планів.

2. Вправа «Колесо педагогічної культури колективу».

Мета: визначення рівня педагогічної культури вчителя на сучасному етапі.

3. Вправа «Соняшник».

Мета: допомогти учасникам спланувати свої дії щодо підвищення рівня педагогічної культури колективу з метою розвитку особистості учня.

Хід педради

І. Установочно – мотиваційний етап

1. Вступне слово директора школи «Педагогічна культура вчителя – важлива умова розвитку інноваційної особистості школяра».

2. Тренінг «Очікуваний результат»

ІІ. Змістовно – пошуковий етап

 

Вправа «Сонце педагогічної культури вчителя».

 

 1.Робота в групах «Мозкова атака»

   Завдання:  назвіть складові культури людини

   Складові культури:

    - духовна (прийняття духовної культури, освіти, науки, релігії…);

    - інтелектуальна (здатність знаходити потрібну їй інформацію, засвоювати і використовувати нові знання);

    - емоційна (уміння адекватно переживати, розуміти почуття інших, керувати своїми емоціями);

    - соціальна (здатність підтримувати позитивні стосунки з людьми);

    - професійна (професійне самовизначення, самореалізація в обраній професії);

    - екологічна (ставлення до природи);

    - психологічна (уміння пристосовуватись до життя);

 Питання для обговорення:

а) Які 5 аспектів на Вашу думку є найбільш значущими в педагогічній культурі вчителя?

б) Який промінь найдовший?

В) Який промінь найкоротший?

Висновок. Щоб мати високий рівень педагогічної культури, необхідно, щоб усі її складові були рівноцінними.

Вправа «Колесо педагогічної культури колективу»

2. Індивідуальна робота

Завдання: Визначити  рівень власної педагогічної культури, виконавши цю вправу «Колесо педагогічної культури колективу» пропонується малюнок:

- Центр кола – 0%;

- середина радіуса променя – 50%

- кінець радіуса променя – 100%

Позначити на радіусах – променях ваш рівень культури всіх складових.

      З’єднайте точки лініями.

Питання для обговорення:

 - якою є якість колеса?

Який радіус коло найбільше деформує коло?

- які риси характеру треба змінити, щоб колесо Вашої культури не було деформовано?

Вправа «Соняшник».

3. Індивідуальна робота по використанню вправи – тренінгу «Соняшник»

Завдання: засіяти зернами соняшник.

На 2х «зернятках» напишіть завдання, подумавши, що треба зробити аби підвищити сій рівень педагогічної культури:

- короткостроковим; (жовтий)

- на перспективу (салатний)

Учасники прикладають зерна до малюнку. Ваші зерна є доповненнями до рішення педради.

Питання для обговорення:- Який зв'язок між педагогічною культурою вчителя і колективу та розвитком інноваційної особистості учня?

ІІІ. Підсумковий етап

1. Тренінг «Результати очікування»
2. Затвердження рішення педради               

 

 

 

 

План проведення  засідання педради

 

Тема: Спільна діяльність педагогів, батьків, громадськості по формуванню індивідуальної

         освітньої  траєкторії учня в умовах інноваційної діяльності.

Мета: З'ясувати поняття «індивідуальної освітньої траєкторії», обговорити основні напрямки спільної діяльності педагогів, батьків, громадськості по формуванню індивідуальної освітньої траєкторії учня в умовах інноваційної діяльності                            Дата проведення:                                                                 Форма проведення: педрада – ділова гра

І. Установочно-мотиваційний етап.

    1.Вступне слово директора школи– координатора засідання педради.

    2.Вправа-тренінг «Очікуваний результат»

         а) Результати анкетування;

         б) Проблема ділової гри;

         в) Метод «Коло ідей» (Визначення актуальності завдань дослідницької проблеми);

         г) Ознайомлення з метою, завданнями, структурою ділової гри .

ІІ. Змістовно-пошуковий етап.

     1.Введення в гру.

     2. Навчальний діалог з питань:

            - система індивідуальної підтримки учнів для реалізації ідеї саморозвитку особистості;

         - творча співпраця учнів, батьків, школи по розвитку індивідуальної освітньої траєкторії   учнів.

    3. Групова робота над завданням / «Мозкова атака» /

         - Розробити рекомендації  щодо удосконалення спільної діяльності педагогів,

         батьків, громадськості по формуванню індивідуальної освітньої траєкторії учня в          умовах інноваційної діяльності.

    4. Міжгрупова  дискусія:

         а) Презентація проектів рекомендацій;

         б) Гра «Відкритий мікрофон»

                   - Які педагогічні ідеї Ви вважаєте доцільними?

                   - Ваші пропозиції?

         В) Колективний аналіз.

    5. Аналіз та узагальнення.

         - Завершення гри.

         - Оцінка результатів «гри» експертами.

         - Висновки та рекомендації.

ІІІ. Підсумковий етап.

     1.Затвердження рішення педради.

     2.Організація виконання.

     3. Контроль за виконанням рішення педради.

     4. Аналіз ходу виконання.

 

 

План

проведення педради на тему:

 

“Використання особистісно-зорієнтованих технологій навчання з метою розвитку інноваційного потенціалу особистості”

 

Форма проведення: багатоступенева педрада з дослідженням у групах.

 

Дата проведення:   

І ступінь педради

 

Методичний фестиваль уроків “Використання особистісно-зорієнтованих технологій навчання на уроці” (згідно графіка).

 

На фестивалі вчителі знайомляться із елементами інноваційних особистісно-зорієнтованих технологій:

• технологія рівневої диференціації;
• технологія проблемного навчання;
• технологія групової роботи.

 

ІІ ступінь педради

Опрацювання моделей нестандартних уроків, уроків з використанням особистісно-зорієнтованих технологій навчання (за схемами).

 

ІІІ ступінь педради

 

Дослідження у групах (теоретичний і практичний аспекти).

Питання для дослідження:

 

І група – Розвиток здібностей школярів шляхом використання рівневої диференціації (.).

 

ІІ група – Розвивальний урок в початкових класах (.)

 

ІІІ група – “Технологія групової роботи – один із шляхів особистісно-орієнтованого навчання” (.)

 

IV група – група-опонент (визначає слабкі місця в певному аспекті дослідження – захисту груп) (.)

 

ІV ступінь педради

1. Групова робота. Гра “Дерево рішень”.
2. Захист проектів.

V ступінь педради

Підбиття підсумків, узагальнень.

Прийняття рішення, конструктивної програми.

 

 

План проведення засідання малої педради

 

Тема. Про підсумки успішності учнів школи за І семестр

Мета: проаналізувати успішність учнів, визначити фактори, від яких вона залежить, рівня напрацювати шляхи підвищення рівня навчальних досягнень школярів.

Дата проведення:

Очікувані результати:

Учасники педради зможуть:

• пояснити поняття «успішність учня»;
• розрізняти фактори, які впливають на успішність учня;
• визначати способи надання допомоги учням з низьким рівнем компетентності;
• спланувати шляхи удосконалення рівня навчальних досягнень учнів з предметів;
• оцінити інтерактивні технології в дії.

Хід проведення

1. Правила роботи. Оголошення теми, мети та очікуваних результатів.
2. «Мозковий штурм». Успішність.
3. Гра «Займи позицію».
4. Робота в малих групах по виконанню завдань:

Визначити фактори успішності.

(Питання записуються на дошці).

Від кого залежить рівень компетентності учнів з предметів:

• тільки від учителя;
• тільки від учня;
• залежить однаковою мірою від учителя і учня.

Групи мотивують свою позицію і визначають чинники.

5. Статистичні дані успішності учнів за І семестр 2007-2008 н.р.

(Таблиця на дошці). (Інформація заступника директора з НВР.)

6. Рольова гра. Аналіз інформації по групам:

І група – батьки, ІІ група – представники райво, ІІІ група – адміністрація, ІV група – учні. Групи відповідають на запитання: чи задоволені ви результатами навчальної діяльності учнів? (Гра «Неперервна школа думок»).

7. Робота в групах (м/о освітніх галузей). «Дерево рішень».

Шляхи підвищення рівня навчальних досягнень школярів.

Пропозиції

«Дерево рішень»

1. Визначити перелік питань, які повинен засвоїти учень при вивченні даної теми згідно програми і на початку теми їх довести до відому кожного учня.
2. Використання прийому неодноразового повторення основного в навчальному матеріалі (щоурочно, в різних формах) – репродуктивний рівень. (Робота в статичних парах, гра «вчитель-учень», гра «Ланцюжок», змагання).
3. Диференційована групова робота по практичному застосуванню знань.
4. Створення «ситуації успіху»  в навчанні.
5. «Випереджувальне навчання».
6. Оптимальне використання інтерактивних методів навчання: робота з резервом.
7. З’ясування прогалин в знаннях і організації індивідуальної роботи по їх корекції.
8. Організація взаємодопомоги.
9. Проведення консультацій (графік).
10. Перевірка домашнього завдання учнями.

 

Учень

Учитель

Співпраця

 

 

 

 

 

	Активна, інтерактивна форма навчання

 

 

 

 

11. Розглянути перехід до компетентністно-напрямленого  змісту освіти.
12. Робота над помилками.

 

 

 

 

 

План підготовки до засідання педагогічної ради

Дата проведення:

Форма проведення: багатоступенева педрада -

психологопедагогічний вернісаж

знахідок

Черга денна:

1. Робота педагогічного колективу по модернізації навчально-виховного процесу школи в умовах експериментальної діяльності. (Аналіз роботи педколективу за     н.р. по реалізації зав дань -----   етапу науково - методичної проблеми;

Мета педради: здійснити моніторинг діяльності навчального закладу по модернізації навчально-виховного процесу, реалізації завдань --- етапу науково-методичної проблеми школи. З'ясувати причини невирішених проблем - Накреслити шляхи щодо удосконалення роботи педагогічного колективу по реалізації науково-методичної проблеми школи на --- етапі. - Визначити пріоритетні напрямки діяльності школи з реалізації програми розвитку закладу освіти.

 

	Зміст заходу
1.	Опрацювати методичну літературу з даного питання.
2.	Проводити співбесіди з вчителями по результатах внутрішкільного контролю з реалізації даної проблеми на уроках і при проведенні позакласних заходів.
:>.	Провести методичну оперативку-"Вимоги до планування педагогічної діяльності".
4.	Провести засідання м/о вчителів,»ніяких обговорити шляхи вирішення даної проблеми
5.	Провести заняття школи професійної адаптації малодосвідчених вчителів з питань методичного забезпечення розвитку інноваційної особистості учня в умовах креативної освіти.
6.	Проводити індивідуальні та групові консультації по темі: "Розвиток життєвих компетентностей школярів на засадах креативної освіти"
7.	Організувати взаємовідвідування уроків та позакласних заходів.
8.	Провести засідання методичної ради
9.	Провести інструктивну нараду з керівниками м/о, творчої та ініціативної груп
10.	Підготувати інформаційно-методичний вісник з даної проблеми
11.	Провести анкетування учнів
12.	Провести анкетування вчителів з даної проблеми
13.	Провести інтерв'ю з керівниками аналітичних груп по темі педради
14.	Провести тренінг по командоутворенню
15.	Провести інструктивно-методичну нараду "Технологія проведення багатоступеневої педради - психолого-педагогічний вернісаж знахідок".

 

План проведення засідання педради

 

Тема: Робота педагогічного колективу по модернізації навчально-виховного процесу школи в умовах експериментальної діяльності. (Аналіз роботи педколективу за     н.р. по реалізації зав дань -----   етапу науково - методичної проблеми

 

Дата проведення:

 

Мета: здійснити моніторинг діяльності навчального закладу по модернізації навчально-виховного процесу, реалізації завдань ---- етапу науково-методичної проблеми школи. З’ясувати причини невирішених проблем. Накреслити шляхи щодо удосконалення роботи педагогічного колективу по реалізації науково-методичної проблеми школи, по експериментальній діяльності. Визначити пріоритетні напрямки діяльності школи з реалізації програми розвитку закладу освіти.

Завдання:

• оцінити якість досягнутих школою результатів у різних напрямках діяльності, визначених проектами та програмними документами навчального закладу;
• визначити проблеми та шляхи розв’язування;
• стимулювати професійний розвиток педагогів в умовах експериментальної діяльності освітньої установи.

Форма проведення:   Багатоступенева педрада –

психолого-педагогічний вернісаж знахідок.

 

План проведення

І.   Аналітичний блок

         Виступ директора школи:

         а) ознайомлення із завданням педради;

б) моніторинг освітньої діяльності школи в умовах інноваційної діяльності

ІІ. Творчо-конструктивний блок

• Презентація методичних підрозділів школи результативності по забезпеченню якісних освітніх послуг в умовах інноваційної діяльності:
• Динаміка розвитку і прогнозування успішності навчання на базі стандартизації освіти;
• Результати моніторингу якості рівня навчальних досягнень учнів протягом останніх

3х років     /діаграма/;

• Діяльність участі школярів в інтелектуальних конкурсах різного рівня

 /динаміка в діаграмі/;

• Результати діяльності школи з до профільної та профільної підготовки

/демонстрація динаміки/;

• Проблеми, що виникли в процесі забезпечення учнів освітніми послугами відповідно до динаміки їх розвитку і прогнозування успішності на базі стандартизації освіти;
• Шляхи розв’язання проблем

/конкретність/;

• Робота по підвищенню педагогічного професіоналізму вчителів;
• .

Форма проведення: вернісаж педагогічних ідей, знахідок.

ІІІ.  Методичний блок

ІV.  Презентація проектів «Школа креативної освіти»:

1. Методичний аукціон педагогічних ідей

/робота в групах – м/о освітніх галузей/

V.  Підсумковий блок:

• обговорення пропозицій;
• прийняття рішень.

 

 

План проведення

педагогічної ради – «методичний день»

 

Тема: Педагогічна техніка – основа навчальної успішності учнів.

Аналіз чинників впливу на результати навчальної діяльності інноваційної особистості.

 

І. Теоретичний блок

1. Педагогічна майстерність вчителя.
2. Педагогічна техніка як уміння вчителя володіти своєю поведінкою, емоціями, настроєм.
3. Педагогічна техніка як засіб організації творчої навчально-пізнавальної діяльності інноваційної особистості.

 

ІІ. Практичний блок

Мета відвідування уроків:

• обмін досвідом мистецтва управління класом на різних етапах;
• компетентнісний підхід до навчання на уроці;
• оптимальне використання інноваційно-педагогічних технологій.

 

1. Коротке повідомлення про урок членам динамічних проблемних груп.
2. Проведення відкритих уроків з елементами особистісно-орієнтованих технологій навчання.
3. Захист моделі уроку.
4. Відкрите обговорення відвіданих уроків.

Виступ експерта груп.

5. Розробка рекомендацій динамічними проблемними групами щодо удосконалення уроку.

Практикум.

6. Розв’язування педагогічних ситуацій на різних етапах уроку.
7. «Мозкова атака» Робота в групах:

• Розробити:

а) модель учителя, який майстерно володіє прийомами педагогічної техніки;

б) рекомендації по розвитку умінь управління колективною діяльністю;

в) модель компетентнісно-спрямованого уроку.

ІІІ. Аналітичний блок

1. Основні висновки по відвіданим урокам /виступи спікерів динамічних проблемних груп/.
2. Висновки експертів.
3. Випуск методичних бюлетенів.

 

IV. Підсумковий блок

1. Інтерактивна вправа «Коло ідей»; робота в групах:

• рішення та пропозиції педради.

2. Затвердження рішення педради.
3. Рефлекція. Вправа «Незакінчене речення»:

Гра «Мікрофон»

• Методичний день навчив мене…

 

План проведення педагогічної ради

 

Тема:   Оновлення   навчального   процесу   у   світлі   особистісно-орієнтованої педагогіки.

 

Форма проведення: педрада - семінар.

 

Дата проведення:

План проведення

 

І. Теоретична частина

Навчальний діалог з актуальних проблем сучасного уроку:

- комплексне планування мети і завдань особистісно-зорієнтованого уроку;

- оптимальне  поєднання  елементів  інноваційних  педагогічних

технологій, інтерактивних методів навчання на уроці;

- вибір оптимального темпу навчальної діяльності;

організація колективної, групової та індивідуальної пізнавальної

діяльності учнів;

- нестандартні форми проведення уроку;

- критерії оцінки результативності уроку.

 

ІІ. Методичний практикум

1. Робота в групах (за вибором)

- моделювання нестандартних уроків;

- захист моделей; обговорення варіантів.

 

ІІІ . Діагностування рівня професійної майстерності вчителів з метою надання адресної допомоги з питань підвищення ефективності уроку.

 

IV. Підсумковий блок

 Затвердження рішення.

 

V. Етап запровадження

Виконання рішень.

 

Розвиток позитивної навчальної мотивації учнів – важлива умова покращення якості освіти

(методичні рекомендації)

 

Третій рік наша область працює над проектом «Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості». Пріоритетом Ш етапу є робота, спрямована на розвиток позитивної мотивації учнів до навчальної діяльності, без чого неможливо покращити якість освіти та створити сприятливі умови для розвитку особистості людини. Саме тому важливо розглянути теоретичні та практичні аспекти цієї проблеми, поміркувати над тим, яким чином слід вирішувати її в умовах тих змін, що відбуваються як у суспільстві в цілому, так в системі освіти зокрема. 

Ось деякі теоретичні аспекти питань мотивації.

Як свідчить аналіз теоретичних джерел, проблема мотивації пов’язана, насамперед, з активністю та діяльністю. Першим перед дослідниками постає питання «навіщо?», чому людина вступає в ті чи інші стосунки, виявляє активність у певних видах діяльності, ставить ті чи інші цілі?

Що мотивує, спонукає особистість до певних дій? Цій проблемі присвячено чимало монографій таких відомих дослідників як Б.Г. Ананьєв, В.К. Вілюнас, В.І. Ковальов, А.М. Леонтьєв, В.С. Мерлін, П.В. Симонов, К. Левін тощо. Мотив розглядається цими авторами як спонукання, що впливає на потреби, мету, наміри, якості особистості та її стан.

Найбільш поширеним можна вважати таке визначення: мотив – суб’єктивне ставлення людини до свого вчинку, свідомо поставлена мета, що направляє і пояснює її поведінку. Тобто, мотив – це щось, що перебуває одночасно як у середині людини, так і у зовнішньому середовищі; те, що спонукає до певних дій або діяльності. Звідси випливає, що мотивація – це процес свідомого вибору особистістю того або іншого типу поведінки.

Таким чином, у найбільш узагальненому вигляді мотивацію можна представити як спонукання, що викликає активність особистості і визначає її спрямованість. Саме мотиви надають особистості активну сутність. Вони впливають на всі структурні складові особистості: її спрямованість, характер, емоції, здібності, діяльність і психічні процеси.

Стійкі мотиви стають рисою характеру людини, якістю її особистості. Найбільш активно основні мотиваційні чинники формуються у дитячому, підлітковому та юнацькому віці під впливом виховання.

Саме тому для педагога є надзвичайно важливим розуміння основних механізмів мотивації, на які потрібно спиратися у практичній діяльності.

Механізм обумовлення широко використовується у вихованні: вихователі ( батьки, вчителі, наставники, керівники) через заохочення та підтримку добрих вчинків формують позитивне  емоційне ставлення до тих чи інших норм поведінки, які через якийсь час стають більш привабливими для людини.

На думку українського вченого С.С. Канюка, ефективність мотиваційного обумовлення забезпечується за таких умов:

• емоція і предмет повинні накладатися одне на одне одночасно;
• є значна кількість поєднання у часі;
• емоція повинна мати відчутну силу;
• легше формується негативне ставлення, тому варто забезпечити феномен позитивного.

Мотиваційне переключення  має набагато складнішу природу і визначається як психологічний механізм формування мотивації ( інтересу) до об’єкта або діяльності шляхом перенесення енергії, позитивної мотивації з чогось важливого і привабливого на об’єкт чи діяльність, до якого ( якої) ми прагнемо сформувати інтерес ( мотивацію).

Слід зазначити, що саме через метод переключення здійснюється виховний процес казок, байок, легенд, оповідань. Дитина заохочується до добрих справ завдяки можливості отримання чогось цінного ( успіху, багатства, довгого життя тощо).

Важливим механізмом формування та розвитку мотиву є мотиваційна фіксація. Саме у дитинстві найчастіше розвивається прихильність до конкретних людей і схильність до певних видів діяльності. Проте емоційні фіксації можуть через якийсь час згасати, що пов’язано з обставинами, ситуаціями, особливими умовами або з відсутністю необхідного підкріплення.

Для ефективності навчального процесу важливим є позитивне ставлення  до нього учня або навчальна мотивація, яка може бути зовнішньою і внутрішньою. У системі мотивів зовнішні та внутрішні мотиви переплітаються. Чинниками зовнішньої мотивації виступає оцінка, схвалення дій дитини дорослими, емоційна підтримка, ситуація успіху тощо. При внутрішній мотивації силою, що спонукає учня, є пізнавальний інтерес, пов’язаний з даною діяльністю. У цьому разі одержання нових знань виступає не як засіб досягнення мети, а як сама мета діяльності. До внутрішніх мотивів належать такі, як власний розвиток у процесі діяльності, пізнання нового, невідомого, прагнення вирішити цікаву проблему. Такі мотиви, як розуміння необхідності діяльності, в тому числі навчальної – для подальшого життя, як можливість спілкування, схвалення авторитетних осіб, є природними та корисними, хоча вони вже не є тільки внутрішніми мотивами.

Важливі роль у процесі діяльності відіграє мотивація досягнення , тобто прагнення людини досягати певних, значних результатів, успіхів у діяльності, що свідчить про наявність у суб’єкта сильної мотивації досягнення.

Про суб’єкта з сильним мотивом досягнення кажуть, що він:

• наполегливий у досягненні мети;
• не задовольняється отриманим результатом;
• щоб не робив, намагається це виконати краще, ніж раніше;
• для нього головне в житті - це радість успіху через досягнення високих результатів;
• він схильний ставити цілі на перспективу;
• не задовольняється нескладним завданням і легко досяжними цілями;
• захоплюється роботою, досягаючи дедалі нових і нових цілей.

Таким чином, чим більше людина сподівається на успіх, тим більше зусиль вона схильна докладати, тим сильнішою буде її мотивація досягнення.

Віра у свої здібності, у власну спроможність  подолати труднощі стимулює учня до наполегливої роботи. А коли він не впевнений у своїх силах, коли не сподівається на успіх, то це «відбиває» бажання працювати. Після серії невдач учень втрачає впевненість у собі, очікує поразки і в наступних спробах. Ось чому важливим є досягнення невеликих проміжних успішних результатів у діяльності.

 Значною мірою навчальна мотивація залежить відл педагогічної майстерності вчителя, його уміння зробити навчання цікавим, яскравим, важливим для дитини; від комунікативної компетентності педагога, його ставлення до дітей, прагнення створити позитивний мікроклімат, знайти шлях не лише до розуму, але й до серця кожного учня.

Розвитку позитивної навчальної мотивації найбільшою мірою, сприяють такі чинники:

• уміння педагога правильно визначати мету навчальної діяльності, пов’язуючи з життєвим  досвідом та перспективами учнів;
• використання проблемних, парадоксальних навчальних ситуацій, творчих завдань;
• залучення учнів до роботи з інформацією, самостійного мислення;
• використання продуктивних  освітніх технологій ( ігор, дебатів, проектів тощо);
• врахування індивідуальних нахилів, рівня розвитку, потреб учнів;
• використання емоційної підтримки, ситуації успіху, позитивного стимулювання, нових форм оцінювання;
• позитивний мікроклімат, емоційний комфорт, забезпечення психологічного здоров’я учнів;
• забезпечення можливостей для самореалізації через усі види діяльності  в системі роботи школи.

Як бачимо, навіть короткий аналіз проблеми розвитку мотиваційної сфери свідчить, що це складне та багатогранне питання. Але саме посилення навчальної мотивації учнів може стати важливою складовою підвищення ефективності навчального процесу в сучасній школі. 

 

Мотивація до навчання як умова розвитку творчого мислення учнів різних вікових категорій

(методичні рекомендації)

 

       За визначенням Дж. Ніренберга, творче мислення – «це пізнання чогось нового. Воно є складовою людського інтелекту».

        Визначенню поняття творчої особистості у філософській, педагогічній та психологічній літературі приділяється багато уваги (В.І. Андрєєв, Р. М. Грабовська, Н. В. Кузьміна, С. О. Сисоєва та інші).

        Більшість авторів погоджуються з тим, що творча особистість – це  індивід, який має високий рівень знань, потяг до нового, оригінального. Для такої особистості творча діяльність  є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки – найбільш характерний. Головним показником творчої особистості вважають наявність творчих здібностей: індивідуально-психологічних здібностей людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання.

        Найбільш вдалий підхід до цього поняття запропонувала С. О. Сисоєва. Під креативною особистістю слід розуміти таку, яка має внутрішні передумови ( особистісні якості, нейрофізіологічні задатки), що забезпечують її творчу активність, тобто нестимульовану ззовні пошукову та творчу діяльність. Але творча активність не завжди є продуктивною. Продуктивну творчу активність називаємо творчою діяльністю, тобто таким творчим процесом, у наслідок якого виникає нове досягнення.

        Творча особистість – це креативна особистість, яка завдяки впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних якостей, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи багатьох видах творчої діяльності.

         Варто нагадати, що хороший результат дає дотримання вчителем принципів навчально-виховного процесу, які, відповідно, сприяють формуванню творчих здібностей учнів. Серед них можна назвати:

• принцип розвитку, що передбачає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;
• принцип самодіяльності, що має за мету діяльний підхід, коли учні відчувають себе співучасниками навчального процесу, а ідеї вчителя оволодівають ними;
• принцип самоорганізації, який має бути добре відпрацьований вчителем.

Слід зазначити, що не менш важливі для розвитку дитини здібності, які забезпечують продуктивність праці з інтелектуальним навантаженням. Спираючись на дослідження  С. О. Сисоєвої, можемо назвати такі з них:

1. Проблемне бачення.
2. Вміння висувати гіпотези, оригінальні ідеї.
3. Здатність до виявлення протиріч.
4. Уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію.
5. Пошуково-творчий стиль мислення.
6. Здатність до міжособистісного спілкування.
7. Здатність до дослідницької діяльності.
8. Дивергентність мислення.

Зауважимо, що дивергентність мислення – це такий тип  пошуково-проблемного стилю мислення, що характеризується швидкістю, гнучкістю та оригінальністю.

Дивергентність мислення і його точність забезпечують успіх дитини в самостійному процесі творчості, що характеризується трьома взаємозумовленими чинниками:

• учень ставить завдання і вишукує потрібну інформацію;
• учень розглядає завдання з різних сторін;
• учень доводить розпочату роботу до логічного завершення.

  Поняття обдарованості і творчості взаємопов’язані: спрямованість на творчість є яскравою ознакою обдарованості, а обдарованість завжди виявляє себе у визначеній сфері творчої діяльності.

Розбудова внутрішніх перебудов, що забезпечують творчу активність учня, може бути здійснена через:

• формування нового педагогічного мислення;
• глибоке вивчення творчих можливостей учня та оцінці їхньої сформованості;
• вдосконалення навчально-виховного процесу шляхом: реалізації психологічних аспектів засвоєння знань; задоволення навчальних запитів учнів; проблемно-діалогічного підходу; нестандартних уроків тощо.

           Учень має здобути  не лише знання, вміння й навички, а ґрунтовані на них та на досвіді, цінностях, нахилах компетентності:

   1. Соціальні – здатність до співпраці, мобільність, комунікативність тощо.

   2. Мотиваційні – здатність до постійного навчання, прагнення до життєвого успіху, внутрішня мотивація діяльності, вміння робити вибір і ставити особисті цілі тощо.

            Конкретні прийоми, що використовуються вчителями для мотивації навчальної діяльності, деякі дидакти об’єднують у три групи. До першої належать ті, що стимулюють обов’язок та відповідальність, до другої – ті, що формують  пізнавальний інтерес учнів. Ці групи прийомів добре спрацьовують  у молодшій і середній школі. У старшій школі найбільш ефективною є третя група методичних прийомів, що спрямована на створення навчальних проблемних ситуацій з наголошенням на практичному та суспільно-соціальному значенні одержаних знань.

          Місце вчителя на кожному етапі уроку, його діяльність можна охарактеризувати дієсловами: навчає, спрямовує, допомагає.

          Як викликати інтерес до уроку, до конкретної теми? Надійним засобом  є пізнавальний інтерес, який можна сформувати з допомогою таких методичних прийомів: «Дивуй!», «Фантазуй!», «Мозкова атака» тощо.

Контрольні питання на етапі мотивації можуть бути такими:

• Що вивчатиметься?
• Чому саме цей матеріал необхідно вивчати?
• У чому полягає важливість цього матеріалу для вас особисто?
• Який результат ви повинні отримати в кінці роботи?

Для реалізації настаново-мотиваційного компоненту уроку рекомендуємо використовувати такий методичний арсенал:

• з’ясування емоційної готовності до заняття ( обмін побажаннями і компліментами усно, усмішками; створення проблемних ситуацій різного виду; актуалізація; генералізація інформації; прийоми змістової переробки тексту ( структурно-логічні схеми, таблиці, опорні конспекти);
•  використання інформації інтегрованого характеру ( вірші, історичні довідки, елементи медіа освіти, практичне значення в побуті та різних галузях);

Тож, кожна людина повинна вдосконалювати навички творчого мислення та керувати ним, щоб повністю використовувати можливості процесу творчості.

 

 

Реалізація керівником навчального закладу функції мотивації

(методичні рекомендації)

Важливою складовою третього етапу роботи над обласною науково-методичною проблемою області  «Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості» є розвиток позитивної мотивації усіх учасників навчально-виховного процесу. Для керівника загальноосвітнього навчального закладу реалізація такої управлінської функції як «мотивація» є також однією  з найважливіших, оскільки тільки спрямований на продуктивну діяльність учитель може забезпечити якість навчально-виховного процесу.

Як же правильно здійснювати функцію мотивації та професійно спрямовувати вчителя на творчу самореалізацію?

У теорії поняття «мотивація» розглядається як змістовне наповнення мотиваційної сфери особистості і як сукупність внутрішніх спонукань, найбільш важливих і характерних мотивів діяльності та поведінки людини. Методологічні засади цієї управлінської функції розглядає теорія мотивації. Зокрема, мова йде про три погляди на управління людським ресурсом. Так, теорія Х розглядає людину як особу, що уникає відповідальності, тому її роботу треба постійно перевіряти і контролювати ( авторитарний стиль управління).

Провідна ідея теорії Y полягає в тому, що людина прагне добре виконувати роботу, коли вона достатньо задовольняє потреби людини  (демократичний стиль управління).

Звідси і нове поняття «людинознавча компетентність» менеджера освіти, що полягає у здатності керівника ефективно управляти педагогічним колективом. До суттєвих складових людинознавчої компетентності належать: ефективне спілкування, мотивація, здатність створювати команду, навчатися та само розвиватися, підтримувати творчість та ініціативи, забезпечувати можливість зростання членів педагогічного колективу.

Щодо школи, дослідник теорії внутрішкільного управління О. М. Моїсеєв визначає мотивацію як систему конкретних мотивів, що спонукають людину ( учня чи вчителя) до здійснення конкретних дій у тій чи іншій ситуації. Якщо розглядати мотивацію як вид управлінської діяльності, то йдеться про цілеспрямоване стимулювання та мотивацію суб’єктів внутрішкільного управління, спрямоване на формування та розвиток бажаної мотивації трудової поведінки персоналу школи та навчальної мотивації школярів. Успішність дій керівника щодо реалізації функції мотивації визначається його вмінням впливати у необхідному напрямку на внутрішні мотиви діяльності та поведінки суб’єктів навчально-виховного процесу. Отже, йдеться про ефективність методів стимулювання педагогічного персоналу. На посилення ролі функцій мотивації та стимулювання в сучасній школі звертає увагу російський дослідник внутрішньошкільного управління Ю. А. Конаржевський. Вчений вважає, що надання внутрішкільному менеджменту координаційного та мотиваційного характеру стає основою для посилення його розвивальних можливостей, а докорінна     зміна функціонального складу формує «нову філософію школи», що полягає у зміні поглядів на свою роль та місце у процесі управління. Керівник має бути «соціальним архітектором», який об’єднує волю окремих вчителів у єдину педагогічну волю колективу. Цю думку підтримують і вітчизняні вчені, які виділяють функцію мотивації як одну з провідних у системі внутрішкільного управління.

Що ж спонукає вчителя до продуктивної педагогічної діяльності? Насамперед – це задоволення потреб у особистісному та професійному зростанні, причетність до прийняття важливих управлінських рішень, надання свободи вибору форм і методів навчально-виховної діяльності.

Отже, основними стимулами, що мотивують вчителя, мають стати:

• забезпечення сприятливих комфортних умов для здійснення педагогічної діяльності і кожного вчителя зокрема, і педагогічного колективу в цілому;
• створення ситуації успіху, підтримка ініціатив учителя;
• запровадження ефективної системи випереджального навчання педагогічних працівників;
• оптимізація процесів самоосвіти ( автодидактики) вчителя.

Сюди ж належать і розширення сфери контактів між учасниками педагогічного процесу, вдосконалення системи внутрішньошкільної науково-методичної роботи і залучення вчителя до науково - дослідної, пошукової діяльності.

Важливу роль у стимулюванні вчителя до творчої  педагогічної діяльності відіграє внутрішньо шкільна методична робота. Це багатофункціональний напрям забезпечення діяльності системи навчального закладу, пов’язаний з вирішенням завдань кадрового , концептуального , програмно-методичного забезпечення діяльності школи та освітнього процесу.

Внутрішньошкільну методичну роботу визначають і як цілісну, засновану на досягненнях сучасної науки та інноваційного педагогічного досвіду і на конкретному аналізі навчально-виховного процесу; систему взаємопов’язаних заходів, дій, що спрямовані на всебічне підвищення кваліфікації та професійної компетентності педагогічних працівників. Дієвими формами такої діяльності є педагогічні дискусії, наприклад: «Який учитель потрібен сучасній школі?», «Які зміни необхідно здійснити  у школі, щоб підвищити ефективність навчально-виховного процесу?» тощо. Отже, спрямованість такої діяльності також є одним із стимулів результативності педагогічної діяльності.

Зазначимо, що основними показниками рівня реалізації функції мотивації є сприятливі комунікації, партнерство у стосунках, ефективне лідерство, система стимулів, взаємоузгодженість спільних цілей учасників навчально-виховного процесу, функціональна ефективність педагогічного персоналу.

Суттєве значення у розвитку мотивації вчителя до творчої діяльності, на думку багатьох учених, має оцінка його роботи. Проте слід зауважити, що оцінка стимулюватиме вчителя, якщо вона аргументована, тактовна, враховує можливості кожного педагога. При цьому необхідно наголосити, що така оцінка не повинна бути суб’єктивною, а має враховувати думки й інших суб’єктів внутрішньо шкільного управління. Так, практика, на думку вчених, стимулює діяльність учителя, заохочує його до творчої праці, сприяє згуртуванню колективу. Одним із потужних стимуляторів у системі внутрішньо шкільного контролю є збільшення питомої ваги самоконтролю та самооцінки вчителя. До основних технологій оцінки діяльності вчителя в сучасній школі належать: атестація, творчий звіт (як варіант – захист творчих проектів), апробація, співбесіда, спостереження, експертна оцінка, громадський контроль.

Звертаємо увагу на рекомендації сучасної педагогічної науки щодо оцінки діяльності вчителя:

• Оцінюється діяльність в цілому, без упередження та завищення вимог ( реалізація освітніх стандартів, кваліфікаційні рівні, функціональна ефективність педагогічного персоналу). Передумовою успіху є рішуча відмова від авторитарних суджень.
• Звертається увага не тільки на мінімальні, а й на максимальні результати діяльності вчителя.
• Не зосереджується увага тільки на окремих випадках в оцінці діяльності вчителя ( якщо вони не пов’язані з професійною етикою).
• Оцінюється робота відповідно до цілей шкільної організації.

В умовах, коли сучасна школа переживає складний період трансформації змісту освіти, дуже слушними і для керівників шкіл, і для усіх освітян стануть думки відомого гуманіста ХХ століття Василя Сухомлинського та його послідовника – гуманіста ХХІ століття Шалви Амонашвілі про роль педагогічної професії та завдання керівника школи щодо розвитку вчителя.

В.О. Сухомлинський:

* «Немає в світі гуманніших професій, ніж професія лікаря і педагога…Ми, вчителі, повинні розвивати, поглиблювати в своїх колективах нашу педагогічну етику, утверджувати гуманні засади у вихованні як найважливішу рису педагогічної культури кожного вчителя».

* «Піклування керівника школи про педагогічну культуру вчителя – один із стимулів розвитку колективної думки, колективної творчості».

* «Ви – директори школи, ви не тільки вчитель вчителів і головний вихователь, а й, образно кажучи, диригент того незвичайного оркестру, який грає на найтонших інструментах – людських душах. Ваше завдання – уміти слухати і чути кожного музиканта – вчителя, вихователя, класного керівника. Бачити і чути серцем, що залишає в душах своїх вихованців кожний педагог».

 

Ш.О. Амоношвілі:

* «Від самого учителя залежить створення своєї особистості, тому що він Учитель».

*«Гуманну педагогіку може творити лише людина з гуманною душею».

* «Школа – майстерня людяності. Дитина ходить туди, щоб стати шляхетною особистістю, навчитися мати друзів, навчитися любити і творити».

* «Учитель реформує школу, він її і деформує. Оновлюється вчитель – отже, оновлюється і школа».

Таким чином, реалізація функції мотивації є важливою умовою ефективності внутрішньошкільного управління, тому вимагає значної уваги з боку адміністрації школи. Адже позитивні зміни в сучасній школі можливі лише при наявності творчого, цілеспрямованого вчителя, який добре розуміє, яку місію він виконує, плекаючи юне покоління громадян України.

 

 

 

 

 

 

4.4. КОНЦЕПЦІЯ РОБОТИ НАД ПРОБЛЕМОЮ: « РОЗВИТОК КРЕАТИВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ

 В УМОВАХ ШКОЛИ-РОДИНИ»

 

І.  Аналіз освітньої ситуації в школі

Проблемний аналіз процесу виховання в країні й школі та бачення шляхів розв’язання проблем

Соціально-економічні перетворення в сучасному суспільстві поглибили соціальну та моральну нестабільність великої частини родини. Деякі сім’ї  не мають можливості для задоволення різноманітних запитів дитини і тієї внутрішньої культури, без якої не може бути духовної єдності між батьками і дітьми. У суспільстві (в школі) зростає відсоток неповних, асоціальних сімей. Крім того, бідність більшої частини населення, нестабільність економічної ситуації, відсутність повноцінного соціального захисту, невпевненість у майбутньому змушує громадян України виїжджати на роботу за кордон, що значною мірою відбивається на дитині, її емоційно-психологічному стані, утруднює процес навчання. Людство шукає порятунку в родині, а не в штучно створених соціальних структурах.

    Усвідомлюючи те, що особистий приклад батьків, спосіб життя родини, взаємини у ній старших і молодших поколінь мають глибоку якісну своєрідність, яку неможливо замінити школою та іншими інститутами суспільного виховання, але враховуючи проблему соціального сирітства, деградації сім’ї як головного осередку суспільства, спробувати створити модель школи-родини, основною місією якої буде як родинне виховання, вільне від формалізму і авторитаризму, вміння педагогів наблизити оточення в школі до сімейного , та і вплив школи на привнесення до атмосфери родин, в яких виховуються діти, суспільних цінних стимулів і мотивів.

    Школа-родина – це не лише новий тип школи, це насамперед новий підхід до освіти. Така школа створює умови для формування креативної інноваційної особистості, розкриває нові починання батьків, учителів, друзів школи, а також акцентує на тому доброму, талановитому, що є в кожній дитині. Така школа дає змогу кожному вихованцеві реалізувати себе, а вчителі допоможуть, щоб талант учнів був помічений.

    Школа-родина зорієнтована на принципово нове обґрунтування освіти, що виходить із завдань формування громадянина України, котрий житиме за принципами нової культурно-інформаційної стратегії й адаптуватиметься до нових базисних засад суспільства, технологій. Нині важливо підготувати людину до розуміння завдань і проблем, які стоять перед світовим співтовариством, перед країною, конкретною людиною, і навчитися розв’язувати їх.

    Школа-родина не відкидає напрацьованого раніше, тільки вчителі, батьки, діти, добродійники хочуть, щоб із дому, із дитячих садків малюки приходили не в заклад з вузькими, темними коридорами, в затишну, впорядковану, прибрану вчителями і батьками оселю, в нову родину, де доброзичливо, відверто, без страху живуть діти.

ІІ.  Концепція школи-родини

Основна мета школи-родини: бути школою добра, центром громадського життя села; сприяти формуванню креативної, інноваційної особистості, всебічному гармонійному розвитку дитини, підготовці її до життя, реалізації творчого потенціалу, формуванню її фізичного і морального здоров’я як найвищої соціальної цінності суспільства; соціально активної особистості, зорієнтованої на громадянські, національні й загальнолюдські цінності; забезпечувати педагогічний всеобуч батьків; забезпечити високий рівень освіченості й вихованості свідомого громадянина—патріота України; створення умов  наближених до родинних для здобуття якісної освіти, максимальне використання у вихованні учнів потенціалу родинної педагогіки і народознавства, забезпечувати педагогічний всеобуч батьків.

Функції школи-родини:

• виховна – соціалізація молодого покоління;
• соціальна – відповідальність  членів школи-родини за поведінку кожного в суспільстві, в різних сферах діяльності, за обов’язки між педагогами і дітьми, старшого покоління за молодше;
• духовне спілкування – духовне збагачення кожного члена родини;
• дозвілля – організація раціонального дозвілля, розвиток взаємного збагачення  інтересів кожного члена родини;
• емоційна – психологічний захист кожного члена родини, організація емоційної стабільності особистості, психологічної терапії;
• життєва – підготовка до подальшого життя , розвиток самостійності, творчих здібностей, допомога у розвитку, самовизначенні і самореалізації.

 Основа концепції школи-родини - особистісно-соціальне виховання. Головним механізмом особистісно-соціального виховання є, по-перше, персоналізовані (особистісні) і, по-друге, соціально зорієнтовані взаємини, які представляють колектив як гуманне організоване співробітництво. Ефективне виховання здійснюється в особливому співробітництві – колективі-родині. Колектив-родина виступає як «поле» для розвитку у вихованців досвіду «бути особистістю, створює сприятливі умови я к для індивідуального розвитку кожного члена родини, так і для його соціалізації.

Головні завдання школи-родини

1. Формування особливого середовища – родового гнізда, організація укладу, способу життя школи-родини

• Сприяння усвідомленню кожним членом колективу провідної ідеї школи;
• Створення родинної атмосфери (відсутність формалізму й авторатиризму, створення атмосфери взаємодопомоги, взаєморозуміння, особистої цінності кожного члена родини);
• Формування демократичного стилю організації життя в школі-родині, організація спілкування на демократичній основі;
• Формування й закріплення традицій школи-родини;
• Організація доцільного режиму функціонування школи-родини (розподіл робочого часу вихованців, відпочинку, трудової діяльності);
• Створення сімейних атрибутів (фотоальбомів, щоденників поколінь, сімейних хронік, відеотеки);
• Створення нового інтер’єру навчального закладу, оформлення школи згідно з новим уявленням про дизайн і дух школи-родини;
• Забезпечення відкритості школи-родини.

2. Формування колективу вчителів-однодумців

Створення образу вчителя — носія взірця поведінки;

• забезпечення постійного роз­витку класу та школи-родини і ха­рактеру взаємин між її членами;
• посилання в педагогічній ді­яльності на основні принципи вихо­вання в сім'ї, а саме: принцип міри у вихованні, особистого прикладу, вимоги до людини і поваги до неї, діалогічності, опори на позитивне, красу і добрі почуття;
• забезпечення постійного про­фесійного зростання кожного пе­дагога;
• втілення передового педа­гогічного досвіду з проблем ви­ховання;
• орієнтація самоосвітньої ді­яльності педагогів на постійне оновлення знань з питань навчання й виховання;
• популяризація досвіду ді­яльності школи-родини через се­мінари, публікацію творчих робіт учителів.

3.   Розвиток ключових компетентностей школярів

• Спрямування освітньої ді­яльності навчального закладу на формування креативної та інноваційної особистості, забезпечення оволодіння учнями набором ключових компетентностей відповідно до віку і наступності між усіма ланками освіти;

• забезпечення становлен­ня й розвитку індивідуально-особистісної життєтворчості, жит­тєвого проекту кожного учня.

4.   Взаємодія сім'ї та школи-родини

• Усвідомлення батьками про­відної ідеї школи;
• здійснення тісної взаємодії між батьками і вчителями з метою впли­ву на розвиток особистості дитини;
• створення атмосфери співро­бітництва і зближення Двох систем — навчального закладу і родини;

•   гуманізація стосунків:
учитель <-> батьки, батьки <->  діти, учитель <-> дитина;

• створення системи просвіти батьків з проблем виховання;
• привнесення до родин, в яких виховуються діти, суспільно цін­них стимулів і мотивів;
• залучення батьків до управ­ління навчальним закладом через роботу Ради школи, батьківського комітету, участі в педагогічних на­радах, семінарах, конференціях.

5.   Організація навчально-виховного процесу

• Удосконалення навчального плану, його орієнтація на вимо­ги Державного стандарту, освітні проблеми соціуму;
• переосмислення ролі знань у сучасному суспільстві, а саме: ви­значення їх другорядного значення в чистому вигляді перед умінням учнів шукати, використовувати, створювати необхідне знання;
• формування в учнів навичок перенесення освітніх результатів (знань, умінь і навичок);
• забезпечення справжньої ін­дивідуалізації та диференціації навчання в ім'я розвитку творчої особис­тості;
• посилення діяльнісної спря­мованості та творчої складової на­вчання;

•  забезпечення варіативності освіти;

• забезпечення наступності й перспективності змісту на­вчання;
• забезпечення оптимального поєднання базової і профільної освіти;
• оволодіння кожним учнем культурним досвідом, знаннями, вміннями та навичками, які скла­дуть основу його життєвої компе­тентності;
• забезпечення народознавчої спрямованості навчання.

6.   Система виховання

• Створення гуманного сере­довища школи-родини, «поля» для становлення особистості;

• ситуації;
• усвідомлення педагогами важ­ливості поєднання у вихованні процесу соціалізації особистості й розвитку її індивідуальності, єдності особистості та співтовари­ства;
• використання гуманістичних методів виховання: спонукання до рефлексії, моральної співпраці, свободи вибору, ситуації «творен­ня добра», ситуації успіху;

•   організація в колективі-родині гармонійного комплексу
різноманітних видів життєдіяль­ності (навчальної, культурної, по­бутової тощо);

• забезпечення постійного роз­витку колективу школи-родини,
багатства емоційного, духовного, творчого життя;

•  набуття учнем у процесі шкільної освіти життєвого досві­ду;

•  залучення вихованців до сис­теми національних цінностей.

7.   Удосконалення системи управління

• Переведення навчального за­кладу з режиму функціонування в режим розвитку;

•  посилення горизонтальних та вертикальних зв'язків між усіма ланками управління;

• оптимальний розподіл функ­ціональних обов'язків між члена­ми адміністрації;

•    перехід до суспільно-громадської системи управління школою;

    • спрямування управлінської ді­яльності на розвиток інновацій і орі­єнтація на конкретні результати

                      

ІІІ. Зміст навчально-виховного процесу

1.     Педагогічний колектив спільно з батьками, громадськістю села цілеспрямовано формує особистість школяра, інтелігентність, від­даність інтересам Батьківщини, готовність розвивати креативність. Навчально-виховний процес базується на визнанні цінності кожної молодої людини — суб'єкта відродження України як держави, розвитку громадянського демократичного суспільства, культури і власної їттєвої творчості.
2.  Пріоритетним напрямом організаційно-педагогічної діяльності є особистісно зорієнтований підхід у навчанні й вихованні учнівської молоді, стимулювання внутрішніх сил кожної дитини до саморозвитку самовиховання, духовного пошуку, створення виховного й розвивального середовища, гармонізації внутрішніх колективних взаємин у первинних та загальношкільному колективах, прилучення учнів, батьків, учителів, громадськості до матеріальної і духовної культури нації.
3. У навчально-виховному процесі визначається пріоритетність родинних виховних цінностей та розділяється відповідальність за виховання й навчання дитини з родиною. Батьки беруть участь у повноцінному житті школи-родини. Вони забезпечують зв'язок виховного процесу: родина — дитячий садок — позашкільні заклади села. З участю батьків здійснюється розвиток учнівського самоврядування (класного і шкільного).

В основу навчально-виховного процесу покладається: передача способів мислення, формування вміння аналізувати різні ситуації, бу­вати власні плани діяльності, аргументувати їх; передача ціннісних орієнтацій через спілкування, створення стану співпереживання, співучасті. Зосереджується увага на розробці й запровадженні технологій родинно-шкільного виховання, нових педагогічних технологій, які передбачають філософію гри, режисуру викладання навчальних предметів. У школі-родині запроваджується методика творчої співпраці, де учень — суб'єкт освітнього дійства.

Класно-урочна форма діяльності органічно доповнюється школою громадянського становлення учнів шляхом їхньої участі в роботі різноманітних дитячих об'єднань (гуртки, клуби, центри, об'єднання за  інтересами тощо) та інших закладів (музична школа, недільна християнська школа, бібліотека, клуб).

5. Організація навчально-виховного процесу передбачає проектування виховних відносин учителів, батьків, учнів, дорослих, темно-цільового, людинознавчого підходів із врахуванням специ школи-родини; залучення всіх батьків, учителів до виховання у проведення соціологічних досліджень з вивчення рівня вихованості особистості та розвитку учнівських колективів із комп'ютерною підтримкою; реформування позаурочної роботи через запровадження педагогічних інновацій у сучасному навчанні та вихованні.
6. Навчально-виховний процес здійснюється відповідно до робочих навчальних планів, складених на основі типових навчальних плані затверджених у відповідному порядку; індивідуалізація і диференціація навчання забезпечується реалізацією інваріантної та варіативної частин Державного стандарту загальної середньої освіти. Варіативна частина формується безпосередньо громадою школи-родини.
7. Організаційно-функціональна структура навчально-виховного процесу передбачає:

• оптимальну реалізацію завдань, які випливають з аналізу інтелектуального розвитку та вихованості учнів при мінімальні траті часу;
• злиття навчання й виховання в єдине русло навчально-виховного процесу, його індивідуалізація;
• співпрацю і співдіяльність учнівського, батьківського та вчительського колективів, побудову відносин на паритетних умовах;
• сільські сходи, спільні збори, конференції, вищі органи управління;
• між сільськими сходами, зборами, конференціями управління навчально-виховним процесом здійснює педагогічна рада;
• науково-методична, координаційна ради, методичні об'єднання забезпечують організацію виховного процесу під час вивчення природничо-математичних та суспільно-гуманітарних дисциплін, позаурочну діяльність учнів, їхній здоровий спосіб життя;
• учнівські органи самоврядування, збори колективів спрямовують та забезпечують активну участь кожного учня в різних видах діяльності (навчально-пізнавальній, ціннісно-орієнтаційній, трудовій, художньо-естетичній, спортивно-оздоровчій, суспільно-гуманістичній, науково-дослідницькій, краєзнавчій та ін.).

8. Організаційним началом життєдіяльності учнівського колективу є системно-цільове планування навчально-виховного процесу та про­ектування психолого-педагогічної взаємодії вчителів і учнів, якими пе­редбачена допомога в становленні та розвитку особистості школяра, громадянина-патріота.
9. Діяльність школи-родини ґрунтується на засадах органічного поєднання національного із загальнолюдським. Домінантою виховного процесу є формування в учнів патріотизму з новим змістовим напов­ненням. З одного боку, це виховання почуття любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за їхнє майбутнє, а з іншого — відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фунда­ментальних духовних цінностей людства — гуманізму, свободи, спра­ведливості, толерантності, культури миру, національного примирення, збереження природи.
10. Українська національна школа-родина є світською.

IV.СТРУКТУРА ШКОЛИ-РОДИНИ

Перший ступінь — початкова школа (1—4-й класи)

Початкова освіта забезпечує загальний розвиток дитини, розкриває її здібності. Формує бажання та вміння вчитися, допомагає навчитися впевнено читати, писати, знати основи арифметики, первинні навички ко­ристування книжкою та іншими джерелами інформації, формує загальні уявлення про навколишній світ, сприяє засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробляє певні трудові навички, формує навички дбайливого господаря своєї землі.

Початкова школа організовує спілкування, відпочинок, харчування, побутові зручності на основі душевності та доброти людей, які є нав­езло, взаєморозуміння.

Учні 1—4-х класів розпочинають навчальний день у школі годиною спілкування (між собою, з учителем, з батьком чи матір'ю, з природою, с кольором, звуками). Педагоги створюють умови для спілкування й руху. Діти  мають можливість для вільного переміщення, вибору місця, простору, роздумів «Я сам».

Опановують курси:

 

Другий ступінь — основна школа (5—9-й класи)

Основна середня освіта забезпечує досконале оволодіння українською мовою, засвоєння знань із базових дисциплін, можливість здобуття вищих рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до трудової цільності, формування високих громадянських якостей та світоглядних позицій. Школа-родина створює умови для самовизначення особисті, урізноманітнює форми навчання й діяльності, щоб учні змогли якнайширше ознайомитися з різними професіями.

Школярі опановують курси:

 

V. СТВОРЕННЯ КЛАСІВ-РОДИН

• Діяльність класів-родин визначається новим стилем відносин між сім'єю і школою: на зміну недовір'ю і відчуженості приходять ко­легіальність прийняття рішень, зацікавленість та сприяння розвитку класів-родин.

• Батьки — учасники навчально-виховного процесу.

• Спільно планується робота класних керівників, активу батьків органів учнівського самоврядування.

• Забезпечується:

• зв'язок із культурно-національною спадщиною, природою;
• виховання людських цінностей;
• взаєморозуміння між дітьми, учителями, батьками;
• взаємоповага, спілкування;
• активна участь батьків у проведенні екскурсій, свят, годин спілкування, спортивних змагань, уроків, концертів;
• організація вільного часу учнів, охоплення їх змістовною інтектуально-дозвіллєвою діяльністю;
• оформлення класу-родини;
• створення навчально-матеріальної бази;
• розвиток підприємницької діяльності учнів класу-родини;
• сприяння спонсорській допомозі;
• співпраця із центром сприяння розвитку школи-родини.

VI. ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ, КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

Ця діяльність передбачає:

• утвердження в класах, школі державного підходу до вирішення питань навчально-виховного процесу;
• сприяння набуттю школярами соціального досвіду, успадкування державних надбань українського народу;
• спрямування інтелектуальної активності учнів на обговорення актуальніших проблем українського сьогодення, залучення їх до ро­ти в різних сферах діяльності;
• допомогу школярам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу і свого місця в ньому, розвиток здібностей особистості, їх повноцінну реалізацію;
• сприяння формуванню в класі працездатності і відповідального евлєння до навчально-виховного процесу;
• забезпечення системно-цільового планування та психолого-педагогічне проектування виховних відносин у системі «учень — учень», учень — учитель», «учитель — учень — батьки»;
• постійну співпрацю, співтворчість, співдіяльність з активом учнів, батьків, органами самоврядування, дитячими і молодіжними творчими єднаннями, рухами;
• активне включення школярів в управління навчально-виховним процесом шляхом передачі прав і повноважень у розв'язанні проблем життя. Поглиблення демократичних і гуманістичних начал, створення здорового морально-психологічного клімату в первинних колективах;
• постійне проведення психолого-педагогічної діагностики, моніторингу, і на цій основі регулювання та корекцію розвитку особистості школяра;

• режисуру виховних і навчальних сюжетів, забезпечення цілісного логічного процесу (класно-урочного, особистісно зорієнтованого, класного, позашкільного);

   підвищення своєї педагогічної майстерності шляхом самоосвіти та участі в різних формах методичної роботи.

VII. УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМ ПРОЦЕСОМ

Ця діяльність включає:

системно-цільовий підхід до планування навчально-виховної та розвивальної діяльності учнів;

• раціональний та доцільний розподіл функціональних обов'язків між адміністрацією, учителями, батьками;
• постановку конкретизованих завдань і мети виховання учнів на ос­нові аналізу рівня розвитку та вихованості особистості;
• високу педагогічну грамотність, цілеспрямованість і конкретність управлінських рішень;
• забезпечення необхідних умов для різних видів діяльності учнів, духовно-морального та наукового їх пошуку;
• науково обґрунтовану систему, актуальність і зміст навчання та діяльності центрів творчості, учнівських об'єднань за інтересами;
• педагогічно доцільну організацію життя учнівського колективу й високий рівень самоврядування;
• педагогічно виправдану систему заохочень і покарань;
• гармонізацію сімейно-шкільного виховання й розвитку особис­тості учня;
• орієнтацію всіх управлінських функцій на кінцевий результат, здійснення системно-цільового підходу в управлінні;
• постійне інформаційне забезпечення навчально-виховного про­цесу, гласність;
• оперативність і дієвість контролю за станом навчання та вихо­вання;
• створення умов для розвитку професійної компетентності кожного вчителя, класного керівника, наукової організації праці;
• неперервне вдосконалення професійних знань, умінь, навичок на основі досягнень психолого-педагогічних наук, вітчизняної та сві­тової педагогіки;
• реалізацію демократичних основ в управлінні навчально-вихов­ним процесом.

 

VIII. БУДІВЛЯ ШКОЛИ-РОДИНИ

 Будівля школи-родини є осередком, де продовжується природний розвиток дитини. Саме тому зовнішнє і внутрішнє оформлення шкільних приміщення батьки, учителі, учні підпорядковують збереженню й оновленню національних традицій, уподібнюють до української хати оберегами та затишком.

Кожна класна кімната відображає індивідуальність своїх господарів, є предметом турботи і творчості родини — батьків, дітей, учителів.

Українська побутова культура, позначена художньо-мистецьким баченням довкілля, плеканням добра й оберіганням родини від усього переноситься в шкільне помешкання. Будівля школи – це……

Велике шкільне подвір’я, фруктовий сад, квітники, зелені килими трави є місцем для відпочинку учнів, їхнього дозвілля, спілкування з природою.

IХ. ОСНОВНІ ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ШКОЛИ-РОДИНИ

Весь навчально-виховний процес наповнити національним змістом, акцентувати увагу на вивченні історико-культурного розвитку українського народу, його традицій, звичаїв, обрядів, ремесел і промислів, духовної і матеріальної культури нації. Домогтися, щоб кожен учень оволодів українською мовою, знав родовід, історію України, був вірним національній ідеї;

• якісне оновлення змісту, форм і методів родинно-шкільного виховання навчання на основі, запровадження нових його технологій;
• запровадження нових підходів, виховних систем, форм і методів навчання  й виховання, які відповідають потребам розвитку творчої особистості, сприяють розкриттю її талантів і здібностей;
• ознайомлення батьків з українською родинною педагогікою, забезпечення всеобучу батьків;
• інтеграція зусиль учителів, друзів школи, підприємців, меценатів у створенні навчально-матеріальної бази школи-родини;
• розробка та реалізація навчальних планів і програм спецкурсів, факультативів, посібників;
• науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу;
• створення психологічної служби, забезпечення діагностики і корекції навчально-виховного процесу, психолого-педагогічної взаємодії батьків, учнів, учителів, громадськості;
• створення відповідної інфраструктури для творчої діяльності  учнів, забезпечення необхідним обладнанням, різноманітною літературою, реформування культурно-побутової сфери учнівського життя;
• удосконалення діяльності об'єднань за інтересами.

                                      Х. СИСТЕМА ВИХОВАННЯ

    Виховна система школи-родини – цілісний соціальний організм, представлений комплексом виховних заходів, спільністю людей, способом життя учнівського колективу, навколишнім середовищем, яке опановує школа для реалізації місії. Основна мета школи-родини – соціальне виховання, становлення особистості. Основні орієнтири – створення родинної атмосфери, набуття учнями в процесі шкільної освіти життєвого досвіду. Багатства емоційного, духовного творчого життя.

    Зміст виховання у школі-родині визначається єдністю двох компонентів:

           Гуманістичної етики, в основу якої лежить здобуття через загальну систему взаємин, колективні творчі справи та освітні технології, які базуються на соціальній взаємодії, досвіду цінних взаємин.

          Сукупності виховних ідей, покладених в основу моделі школи-родини, які реалізуються через цільові комплексні програми.

Гуманістична етика

          В основу гуманістичної етики  - правила поведінки, від виконання яких залежить створення родинної атмосфери, доброзичливих стосунків між членами родини. Ці правила не встановлюються, а виробляються в спільній діяльності дорослих і дітей – тим вони й цінні. Суть гуманістичної етики школи-родини – любов до ближнього, прийняття індивідуальності, усвідомлення самоцінності кожного члена родини, виховання й розвиток любов’ю. Вища етика – закон сполучення посудин: чим більше любові й добра, тим менше ненависті і зла.

       Турбота. Любов – це турбота про кожного як особистість, незалежно від успіхів, фізичних, моральних вад. Приймати кожного таким, як він є.

         Віра. Кожен має якесь обдарування і право на підтримку. Вчитель не повинен ніколи переставати вірити в дитину.

        Довіра. Нехай учень підніметься на ту висоту, на якій бачить себе. Вчитель повинен допомогти йому розкрити очі, а сходити на вершину дитина має сама. Місія вчителя – допомогти учню відчути, що він здатний самостійно вирішувати і діяти, бути справжнім творцем себе і навколишнього світу. Через довіру до дітей – до школи без покарання.

         Відчуття родини. Школа-братерство, школа-вітчизна, школа-рідний дім.

        Добра творчість. Жодного дня без доброї справи! Настрій добро творчості з першої години перебування в школі! Навчити дитину бачити біди інших, захищати інших від турбот і нещасть. Головний засіб – безпосередня допомога самотнім, убогим, малим і старим.

         Основні заповіді члена школи-родини:

1Люби свою родину, пам’ятай звідкіля ти родом.

2.Роби добре!

3.Стався до інших так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе.

4.Будь милосердним, поважай старість, допомагай малим, тим, хто потребує захисту.

5.Не лінуйся і не шукай виправдання своїм слабостям.

6.Пам’ятай, що тільки в праці велич людини.

7.Поважай кожного члена родини. Сприймай людей такими, як вони є. Шукай гарне в людині.

8.Бійся скривдити, люби і прощай людям.

9.Будь бережливим, дбайливим господарем у своєму домі.

10. Усміхайся, бо усмішка прикрашає.

11.У хвилини розпачу не втрачай віри в себе. Вір у свій розум, талант.

    Враховуючи те, що в основу виховного процесу покладено ідею особистісно-соціального  виховання , а колектив-родина постає як гуманне організоване співтовариство, наявність духу в середині середовища, зумовленого виробленими в спільній діяльності дорослими і дітьми правилами (заповідями), має велике виховне значення. Кожен учасник навчально-виховного процесу має унікальну можливість відчувати органічний зв’язок зі співтовариством, почуватися частиною цілого, усвідомлювати належність педколективу і особистісну значимість для нового , бо школа – найзручніше місце для єднання, а етика – найкращий засіб для цього.

Сукупність виховних ідей

         Другий компонент змісту виховання  в школі-родині – це сукупність виховних ідей. Їх шість. Вони забезпечують насамперед виконання соціальних функцій, які є основою моделі школи-родини і реалізуються через цільові комплексні програми.

Ідея розвитку і самовдосконалення

Програма «Я і особистість»

       Мета програми: розвивати інтелект і почуття дітей, виявляти і розвивати їхні здібності, озброювати їх засобами самовдосконалення, створювати умови для саморозвитку і самовиховання особистості.

Умови для розвитку і самовдосконалення:

• бажання самого вихованця;
• системність;
• наявність індивідуального плану самовдосконалення.

Індивідуальний план самовдосконалення учня

1. Розумове виховання (розвиток пам’яті, мислення, уваги, фантазії, комунікативних здібностей).
2. Виховання сили волі (відмова від лінощів, поганих звичок);
3. Дотримання режиму дня;
4. Заняття спортом, гігієною тіла, загартування;
5. Вивчення одного з видів мистецтв.
6. Перелік книжок, які необхідно прочитати.
7. Опрацювання методів самопізнання, засобів саморозвитку.
8. Створення індивідуальних планів самовдосконалення.
9. Проведення занять з метою вироблення планів самореалізації.
10. Ознайомлення з планами самовдосконалення відомих людей.
11. Складання характеристики на себе і на товаришів.

Ідея ствердження культу праці

Програма «Я - господар»

              Мета програми: залучення учнів до різноманітних видів суспільно корисної діяльності, вироблення трудових умінь і навичок, формування професійних інтересів і нахилів учнів. Ствердження культу праці – привчати до праці настільки, щоб людина не могла жити без неї.

1. Учні стежать за чистотою в приміщеннях, чергують, прибирають.
2. З 5-го класу кожен  учень отримує трудову книжку, в якій зафіксовано облік його суспільно-корисної діяльності.
3. За кожним класом закріплена дослідна ділянка, розподілені завдання  з вирощування сільськогосподарських культур, овочів.
4. проведення конкурсу «Юний господар»
5. Проведення виховних заходів «Його величність хліб», «Хліборобському роду нема переводу», Я – майбутнє твоє, Україно!», Осінній ярмарок».

Ідея олюднення

Програма  «Я – людина»

         Мета програми :  навчити любити і поважати людину, жити для людей. Через доброчинство, через залучення до культури, уроки етики, тренінги стверджувати людську гідність, довіру, любов до ближнього. Викорінювати насильство, хамство, агресивність, пропагувати добро і милосердя..

     Уроки морального спрямування:

Уроки-самовиховання

Уроки старанності.

Уроки  наполегливості

Уроки виховання прикладом

Уроки доброти

Уроки патріотизму

 Уроки мужності

Уроки профорієнтації

 

Ідея відповідальності за збереження та зміцнення здоров’я

Програма «Я і моє здоров’я»

Мета програми: закласти у школярів фундамент майбутнього здорового способу життя.

1. Проведення дня здоров’я.
2. Похід у ліс.
3. Проведення рухливих ігор на перервах.
4. Гімнастика.
5. Фізкультхвилинки.
6. Здорове і правильне харчування.
7. Залучення лікарів, фельдшера до читання лекцій з питань здорового способу життя.
8. Створення центу здоров’я.
9. Моніторинг фізичного та  оздоровчого стану учасників навчально-виховного процесу.

Ідея «відчуття гнізда»

Програма «Я і моя родина»

  Мета програми: виховувати почуття турботи і гордості за те місце, де народилася і живе людина.

І етап

(вересень) – підготовчий

1. Створення творчих груп.
2. Вибори оргкомітету

ІІ етап

(жовтень – листопад)

1. Конкурс на краще родове дерево «Роде мій»
2. конкурс альбомів «Моя родина»
3. декада творчості:

-  написання творів «Мої батьки», «Мої хрещені»;

-  виставка малюнків та художніх творів.

ІІІ етап

(грудень – січень)

      1.Калейдоскоп зимових родинних свят.

      2.Виставка «Українська кухня» (кулінарія родини).

4 етап

(лютий – березень)

«Світ захоплень моєї родини»

     1.Виставка переможців «Світ захоплень моєї родини.

     2.Конкурс-виставка вишиванок.

     3.Написання творів «Я руки мамині до серця пригортаю»

     4. Операція «Сюрприз для мами» (кухонні вироби, вітання)

5 етап

(квітень – травень)

«Шануй батька та неньку, родину рідненьку»

     1.продовжити роботу над альбомом «Моя родина» (збирання народних легенд, заповідей, дум та пісень, які існують у твоїй родині).

     2.Вшанування дідусів та бабусь, проведення вечорів-розваг.

     3.»Смачного вам»  - конкурс юних господарок ( за рецептами мами).

     4.Випускний вечір «Я не скажу тобі прощай!»

Ідея життєвих фаз і традицій

Програма «Я і мої вічні цінності»

Перша фаза

(вересень – жовтень)

«Вчимося спілкування»

Мета: виховання культури міжособистісного спілкування (між однокласниками, між старшими і молодшими учнями, вчителями й учнями), прищеплення навичок культури людських стосунків, виховання почуття любові, дружби і братерства.

Традиції: свято Першого дзвоника, День учителя, День ввічливості, позакласні години за тематикою спілкування.

Друга фраза

(листопад – грудень)

«Вчимося мислити»

Мета :навчити мислити та приймати нестандартні рішення , виховувати моральні почуття, розвивати розумову діяльність.

Традиції: День писемності, зустріч Нового року, олімпіади з усіх предметів.

 

Третя фаза

(січень-березень)

«Вчимося творчості»

Мета: навчити учнів кожну справу виконувати творчо. Заохочувати їх до різних видів творчості. Виховувати почуття гордості та радості за добре виконане завдання.

Традиції :фестиваль творчості «Шкільні зірки», День самоврядування.

 

Четверта фраза

(квітень – травень)

«Вчимося підбивати підсумки»

Мета :підсумувати результати трьох фаз: як навчилися спілкування, як навчилися мислити, творчо жити й працювати.

Традиції: 9 травня,  останній дзвоник, підбиття підсумків.

 

П’ята фаза

(червень – серпень)

«Вчимося відпочивати»

Мета: виховувати відповідальність за збереження та зміцнення здоров’я, навчити дітей активного і змістовного відпочинку.

Традиції: 1 червня – День захисту дітей, робота шкільного оздоровчого табору.

Отже, виховна система школи представлена двома компонентами: живою гуманістичною етикою та сукупністю шести виховних ідей, кожну з яких закріплено у цільових комплексних програмах.

Ідея відповідальності за навколишнє середовище

Програма «Я – частина природи»

Мета програми: сформувати мислення та екологічну культуру учня, навчити молоде покоління жити за законами, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на землі, турбота про збереження стане рисами характеру кожної дитини.

Саме в школі закладаються підвалини інтелекту, структура мислення , а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють сприятливі умови для екологічного виховання і найкращим помічником стене сама природа. Для повноцінного розвитку дитини потрібні живе спілкування з природою і творчістю як дитини так і самого вихователя.

1.Агітбригада екологічного спрямування «пролісок»

2.Ведення Червоного зошита своєї місцевості.

3.Розігрування екологічних ситуацій

4.Година рідного краю

5.Екскурсії стежками рідного краю

6.Проведення різноманітних акцій екологічного спрямування

Ідея правильності вибору майбутньої професії

Програма «Я і моя майбутня професія»

Мета програми: виявлення інтересів, нахилів та здібностей учнів, формування практичного досвіду в різних сферах пізнавальної і професійної діяльності, орієнтованих на вибір професій.

1.Первинна діагностика нахилів та здібностей дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

2.Проведення анкетування, тестування, діагностування

3.Ведення карти професійного самовизначення учня.

4. Проведення ознайомлювальних ігор.

5. Зустріч з представниками різних професій.

 

Перша фаза

(вересень – жовтень)

«Вчимося спілкування»

Мета: виховання культури міжособистісного спілкування (між однокласниками, між старшими і молодшими учнями, вчителями й учнями), прищеплення навичок культури людських стосунків, виховання почуття любові, дружби і братерства.

Традиції: свято Першого дзвоника, День учителя, День ввічливості, позакласні години за тематикою спілкування.

Друга фраза

(листопад – грудень)

«Вчимося мислити»

Мета :навчити мислити та приймати нестандартні рішення , виховувати моральні почуття, розвивати розумову діяльність.

Традиції: День писемності, зустріч Нового року, олімпіади з усіх предметів.

 

Третя фаза

(січень-березень)

«Вчимося творчості»

Мета: навчити учнів кожну справу виконувати творчо. Заохочувати їх до різних видів творчості. Виховувати почуття гордості та радості за добре виконане завдання.

Традиції :фестиваль творчості «Шкільні зірки», День самоврядування.

 

Четверта фраза

(квітень – травень)

«Вчимося підбивати підсумки»

Мета :підсумувати результати трьох фаз: як навчилися спілкування, як навчилися мислити, творчо жити й працювати.

Традиції: 9 травня,  останній дзвоник, підбиття підсумків.

 

П’ята фаза

(червень – серпень)

«Вчимося відпочивати»

Мета: виховувати відповідальність за збереження та зміцнення здоров’я, навчити дітей активного і змістовного відпочинку.

Традиції: 1 червня – День захисту дітей, робота шкільного оздоровчого табору.

Отже, виховна система школи представлена двома компонентами: живою гуманістичною етикою та сукупністю шести виховних ідей, кожну з яких закріплено у цільових комплексних програмах.

 

Список використаних джерел

 

1. Аксьонова О. Особливості управління педагогічною системою / О. Аксьонова, В. Полторак // Наука і сучасність. – К., 2005. – Вип.. 2 – ч. 2. – С.11-18.
2. Балабанов І.   Інноваційний менеджмент: Навч. пос. – СПб. : Питер, 2007. – С. 5-7.
3. Бібік Н.   Теоретичні засади особистісно орієнтованого навчання за програмою «Крок за кроком» /Н. М. Бібік //Педагогічні ідеї, реалії, перспективи. – Вип.. 3. – К. : Лотос, 2009. – С. 134-136.
4. Білицький О.   Управління процесом  розвитку особистості засобами  варіативного компонент змісту освіти /О. Білицький // Директор школи. – 2004. - №8. – С. 2-3.
5. Васильченко Н. Про деякі аспекти управління школою/ Н. Васильченко// Шлях освіти. – 2007. - №  2. – С. 29-31.
6. Ващенко Л. Інноваційна політика як динамічна система управління освітою /Л. Ващенко //Директор школи. – 2006. - №3. – С. 31-39.
7. Василенко Н. Інноваційна діяльність директора школи /Н. Василенко. – Х. : Вид. група «Основа», 2010. – 96с.
8. Гріньов В. Інноваційний менеджмент /В. Гріньов. – Київ :МАУП, 2011. – 148с.
9. Даниленко Л. Експертиза інноваційних освітніх проектів та технологія її здійснення / Л. Даниленко // Директор школи. – 2006. - №4. – С. 96-98.
10. Даниленко Л. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх закладах : Монографія / Л. Даниленко. – К. : Міленіум, 2004. – 338 с.
11. Карамушка Л. Психологія управління : Навч. посібник / Л. Карамушка. – К. : Міленіум, 2008. – 344с.
12. Машкіна Л. Впровадження педагогічних інновацій у навчально-виховний процес початкової школи / Л. Машкіна. – Хмельницький, 2005. – 67с.
13. Систематизація педагогічних інновацій : Моніторинг як експертна система / Укл. Т. Волклвська, Т. Коляда, Л. Овчаренко, Л. Хіхловська // Рідна школа - 2008 - №12. – C. 46-47.
14. Сисоєва С. Основи педагогічної творчості вчителя / C. Сисоєва : Навчальний посібник. – К. : ІСДОУ, 2004. – 112с.