Інноваційна, науково-дослідна робота
Інноваційна діяльність директора школи
Управління інноваційним процесом передбачає аналіз і оцінку введених учителями педагогічних інновацій, створення умов для їх успішної розробки і застосування. Водночас керівники навчального закладу проводять цілеспрямований відбір, оцінку й застосування на практиці досвіду колег, нових ідей, методик, запропонованих наукой.
XXI століття є епохою змін, яка зумовлює об’єктивну необхідність модернізації змісту і структури управлінської діяльності директора школи, генерування й реалізації нових ідей та освітніх ініціатив, формування директора нового тисячоліття, якому притаманні риси лідера інноваційних перетворень.
Які повинні бути дії директора школи в ході організації інноваційної діяльності?
ПІДГОТОВКА УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ДО ОЧІКУВАНИХ НОВОВВЕДЕНЬ.
Процес підготовки складається:
- з аргументованого пояснення користі від інновації;
- розкриття кінцевих результатів, які будуть отримані завдяки її впровадженню;
- вивчення думки педагогічних працівників для виявлення прихильників та противників нового, публічного захисту нововведення;
- аналізу результатів обговорення;
- внесення корекції в проект упровадження інновацій та його затвердження.
Юридичною основою для проведення експерименту з питань педагогічних інновацій має бути наказ відповідного органу управління освітою.
Методично-організаційною – Положення про експериментальний майданчик, у якому визначені мета, завдання експерименту та функціональні обов’язки директора закладу освіти як організатора інноваційного режиму його діяльності.
Процес нововведень, яким управляє директор школи, умовно поділяємо на етапи за ступенем превалювання певного виду його інноваційної діяльності:
1. Пропедевтико-аналітичний;
2. Підготовчий;
3. Власне управлінський;
4. Контрольно-аналітичний;
5. Прогностичний.
На першому етапі нововведень превалює пропедевтико-аналітична діяльність директора школи, яка передбачає:
- з’ясування особливостей соціально-педагогічних умов функціонування школі;
- виявлення зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на розвиток школи;
- оцінку професійно-фахового рівня та творчого потенціалу педагогічного колективу школи;
- аналіз навчальної підготовки учнів;
- оцінку стану навчально-матеріальної бази школи та науково-методичного забезпечення навчального процесу;
- передбачення можливостей установлення(чи посилення) зовнішніх зв’язків з навчальними закладами, науково-методичними центрами як факторами позитивного впливу на інноваційні процеси в школі.
На другому етапі (підготовчому) діяльність директора школи зумовлює такі дії:
- вибір або продукування авторської ідеї соціально-педагогічного, психологічного чи організаційного характеру;
- ознайомлення з інноваційними теоріями, які є підґрунтям реалізації окресленої ідеї;
- вивчення досвіду інноваційної діяльності практичних працівників шкіл, які завдяки впровадженню новацій досягають високих показників якості освіти;
- постановка мети і завдань упровадження новацій;
- роз’яснювально-консультативна діяльність щодо формування позитивної громадської думки та ставлення до інновацій педагогічного й учнівського колективу школи;
- окреслення пріоритетного аспекту інноваційної діяльності школи;
- ознайомлення з методами та технологіями впровадження новацій в діяльність школи, які сприятимуть реалізації окресленої інноваційної ідеї;
- визначення об’єктів і суб’єктів реалізації новацій;
- забезпечення умов для оптимального здійснення інноваційного процесу та досягнення високого рівня його результативності;
- вивчення потенційних можливостей учителів – реалі заторів інновацій: професійного, фахового, творчого рівнів та їх особистих якостей;
- корекція ( у разі необхідності) готовності вчителів до впровадження новацій ( семінари, консультації вчених, круглий стіл, методичні об’єднання тощо);
- прогнозування кінцевого результату інновацій як фактору підвищення якості освіти.
Підготовча діяльність директора школи до нововведень завершується чіткою ясністю, які інноваційні ідеї впроваджуватимуться і на якому ступені навчання (початкова, основна, старша школа), які вчителі безпосередньо будуть задіяні в інноваційному процесі, стан їх готовності до праці в інноваційному режимі.
На третьому ( управлінському етапі) директор школи в ракурсі нововведень полягає в раціональному розподілі обов’язків між членами адміністративно-управлінської ланки відповідно до їх функціональних обов’язків та надання їм специфічних повноважень щодо управління інноваційними процесами:
а) директор школи забезпечує раціональний вибір інноваційної ідеї, визначає «полігон» її впровадження ( об’єкти, суб’єкти), умови оптимального їх функціонування;
б) заступник директора з навчально-виховної роботи відповідає за організацію інноваційного процесу, навчально-методичне забезпечення ( навчальні програми, підручники, посібники, спецкурси, у т.ч. авторські, роздавальний дидактичний матеріал, технічні засоби навчання);
в) заступник директора з виховної роботи забезпечує оптимальні умови реалізації інноваційного виховного аспекту процесу навчання, системи позакласної виховної роботи ( озброєння вчителів, класних керівників, вихователів знаннями з питань досягнень інновацій у теорії та практиці виховної роботи, корекція інноваційного виховного процесу, координація зусиль його учасників, акцентування на досягненні його кінцевої мети – вихована сучасна особистість).
Розподіл інноваційних обов’язків між членами адміністративно-управлінської ланки відповідно до їх посадових обов’язків узаконюється наказом по школі чи розпорядженням.
На четвертому етапі ( контрольно-аналітичному) діяльність директора школи полягає в:
- розробці скоординованого плану контролю стану інноваційних процесів у школі та їх результативності, у якому означено об’єкти, зміст, форми, терміни контролю, підведення підсумків ( де й коли слухатиметься питання);
- відвідуванні та аналізі уроків у тих учителів та класах, у яких упроваджується новації;
- моніторингу проміжних та кінцевого результатів інноваційних процесів у школі ( усне опитування учнів, проведення контрольних робіт, заліків, вибіркова перевірка знань окремих учнів тощо);
- визначенні форм обговорення результатів перевірки стану впровадження новацій та їх результативності ( педагогічна рада, педагогічні читання, засідання методичних об’єднань учителів, публікації в пресі та ін.);
- організації обміну досвіду вчителів, задіяних в інноваційних процесах у школі;
- корекції інноваційної діяльності членів адміністративно-управлінської ланки школи та вчителів, оприлюдненні позитивних досягнень через ЗМІ та інші засоби інформації.
На п’ятому етапі (прогностичному) відправним пунктом діяльності директора школи є результати контрольно-аналітичної діяльності, які дозволяють констатувати позитивні та негативні сторони нововведень. На їх основі директор прогнозує подальшу інноваційну діяльність школи, а саме:
- приймає управлінське рішення щодо продовження інноваційної діяльності на основі апробованої ідеї чи її принципової зміни;
- у разі необхідності вносить корекцію щодо вибору інноваційного аспекту діяльності школи, об’єктів і суб’єктів інноваційного процесу;
- передбачає посилення роботи щодо професійної та морально-етичної підготовки учасників інноваційного процесу на основі новітніх досягнень інноватики;
- передбачає поліпшення матеріально-технічного та науково-методичного забезпечення інноваційної діяльності школи;
- планує позитивну динаміку змін якості освіти, виховання й розвитку учнів як показників розвитку школи на інноваційних засадах.
Функції директора школи в процесі інноваційної діяльності
Функція організації полягає в тому, що директор школи:
- організовує педагогічний колектив (чи частину колективу, наприклад, ініціативну творчу групу вчителів, що мають високий професійний рівень, творчий потенціал, володіють методикою і технологією науково-пошукової роботи);
- спільно з психологом адаптує вчителів та учнів до діяльності в інноваційному режимі;
- організовує діяльність завідувачів методичних об’єднань учителів, на яких покладається обов’язок надання методичної допомоги реалі заторам новацій;
- організує діяльність адміністративно-управлінської ланки школи, покладаючи конкретні завдання на членів адміністрації, які несуть відповідальність за процес та ефективність упровадження новацій у діяльність школи.
Функція регулювання й коригування передбачає:
- можливість корекції ідеї чи інноваційного аспекту діяльності закладу освіти;
- зміну кадрового складу, на який покладено обов’язки здійснення та відповідальності за впровадження новацій;
- уточнення концепції інноваційної діяльності школи, корекцію розділу плану роботи школи з інноватики, проекту її реалізації;
- педагогічне, психологічне, політичне, економічне, ідеологічне, соціальне регулювання інноваційним процесом у школі;
- оперативно-технічне регулювання, що здійснюється в школі директором, його заступниками повсякденно, що зумовлено непередбаченими ситуаціями і потребує їхнього оперативного втручання.
Функція обліку і контролю – це одержання, обробка та аналіз інформації щодо стану впровадження новацій у діяльність школи, оцінка його ефективності. Контроль охоплює інноваційний процес і його результативність, тобто:
- перевірку того, чи правильно розуміють учителі та учні інноваційну ідею, чи прагнуть до її втілення в практичну діяльність;
- зміст, форми, методи та технології здійснення інноваційного процесу, який де термінується специфікою навчального предмету;
- професійне та моральне задоволення вчителів від творчої, новаторської діяльності;
- навчання учнів методів творчо-пошукової діяльності, розкриття їх переваг відносно стандартних, рутинних способів діяльності;
- перевірку динаміки позитивних змін у професійному рості вчителів, навчально-пізнавальній діяльності учнів, якості їх освіти, виховання й розвитку.
Заключним етапом реалізації функції контролю має бути відкритість, прозорість, гласність результатів інноваційних процесів.
Консультативна функція директора школи полягає в:
- роз’ясненні суб’єктам інноваційного навчального процесу педагогічної доцільності впровадження новацій, розкритті його переваг;
- консультуванні вчителів з питань теорії інноватики, методики і технології роботи в інноваційному режимі;
- розкритті можливостей професійного та творчого росту вчителя як суб’єкта інноваційного освітнього процесу;
- сприянні усуненню недоліків у роботі вчителів-реалізаторів новацій, роз’ясненні, яким саме чином це робити ( добором змісту дидактичного матеріалу, методів і технологій навчання тощо).
Представницька функція директора школи, що працює в інноваційному режимі, полягає в популяризації школи, учителів та всіх, хто причетний до впровадження новацій, аргументації його переваг, ілюстрації реальних показників успіху вчителів та учнів школи завдяки інноваціям, формуванні іміджу школи як інноваційного закладу освіти.
Менеджерську функцію директор школи реалізує через організацію діяльності педагогічного та учнівського колективів, створення умов для впровадження інновацій, забезпечення зв’язку із зовнішнім середовищем, громадськістю мікрорайону школи, забезпечення правової захищеності суб’єктів інноваційних процесів, створення умов для підтримки їх здоров’я.
З метою надання допомоги директорам шкіл у спостереженні та аналізі інноваційного аспекту уроку надаємо методичні рекомендації у формі технологічної карти.
Технологічна карта спостереження та аналізу реалізації новацій на уроці
Дата--------- Клас-------- Предмет---------Учитель-----------
Тема уроку-----------------------------------------------------------------
Мета уроку(освітня, виховна, розвивальна)--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Інноваційна ідея уроку----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Тип уроку----------------------------------------------------------------------------
Обладнання уроку-----------------------------------------------------------------
Параметри оцінки інноваційного аспекти уроку:
* елементи новизни, що привнесені вчителем у зміст навчального (програмного) матеріалу відповідно до суті інноваційного аспекту уроку;
* вибір і реалізація на уроці дидактичного принципу – домінанти, що становить теоретичну основу інноваційного аспекту уроку;
* використання інтерактивних методів навчання як способу активної взаємодії суб’єктів інноваційного процесу на уроці;
* організація навчально-пізнавальної діяльності учнів на основі дослідно-пошукової роботи щодо надбання знань як само відкриття істини;
* застосування інноваційних технологій розвитку психічних процесів учнів, інтелектуальної та емоційно-вольової сфери особистості;
* формування в учнів стійкого інтересу до вивчення навчального предмету засобами інноваційного змісту матеріалу та використання активних методів навчання (ділова гра, мозковий штурм, метод інциденту, методи проекту, бізнес-плану, занурення тощо);
* формування в учнів за допомогою змісту навчального предмету ( з урахуванням його специфіки) національної ідеології, світобачення та почуття відповідальності за надбання якісної освіти;
* оцінка якості результатів уроку в співпраці з досягненням триєдиної мети (освітньої, виховної, розвиваючої) через призму впливу на неї новацій, які реалізувалися на уроці.
Науково-дослідна, експериментальна робота
Науково-дослідна, експериментальна робота визначається як цілеспрямована діяльність педагогів та менеджерів освітніх установ, планомерно організована, з метою розв'язання актуальної педагогічної проблеми, реалізації нової моделі позитивного педагогічного досвіду з метою забезпечення поступального інноваційного розвитку навчального закладу. У процесі її здійснення окреслюються особливості стратегії діяльності школи, формується творчий потенціал педагогів – дослідників, нагромаджуються авторські результати їх інтелектуальної праці.
Науково-дослідна, експериментальна робота здійснюється за ініціативи загальноосвітньої школи, окремих педагогів або груп педагогів, на замовлення наукових, педагогічних організацій, органів управління освітою. Її перебіг контролюють органи управління освіти і науки.
Дослідження в загальноосвітніх школах розрізняються за метою, об'єктом та
предметом, тривалістю й масштабами науково-дослідної та експериментальної роботи.
Актуальність теми визначається ступенем її розробленості в педагогічній науці та практиці, потребами регіону в її розв’язанні. В науковій літературі основні етапи науково-дослідної, експериментальної роботи визначаються наступним чином:
1. Попередній етап (до вступу до програми науково-дослідної, експериментальної роботи). Термін – необмежений. Основні завдання: аналіз проблемної ситуації, виявлення рівня опису її в науковій літературі; визначення об'єкта, предмета дослідження (експерименту), формулювання його основної мети і завдань; висунення гіпотез; розробка програми дослідження (експерименту).
2. Концептуально-методологічний етап (у статусі кандидата в обласну програму науково-дослідної, експериментальної роботи). Термін – до одного року з метою розгортання програми дослідження (експерименту) в концепцію; пошук і відбір діагностичних методик, адекватних завданням дослідження (експерименту).
3. Організаційно-практичний етап (у статусі обласного експериментального закладу). Термін цього етапу визначається тривалістю програми дослідження. Основні завдання: реалізація дослідно-експериментальної частини науково-дослідної, експериментальної роботи; підготовка звітних матеріалів відповідно до завдань, визначених обласною
експертною радою.
4. Етап узагальнення. Термін – один навчальний рік. Основні завдання: аналіз отриманих результатів, обґрунтування істинності чи помилковості висунутих гіпотез; оформлення результатів науково-дослідної, експериментальної роботи у вигляді наукового звіту.
5. Етап розповсюдження інноваційного педагогічного досвіду (у статусі обласного науково-методичного центру чи школи-лабораторії). Термін (до двох навчальних років).
КОНЦЕПЦІЯ
дослідно – експериментальної роботи за темою:
«Створення умов розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності»
АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ
Освіта ХХІ століття потребує нових підходів до модернізації навчально – виховного процесу. Позачергові завдання сучасної школи чітко визначене Національною доктриною розвитку освіти: створення умов для розвитку інноваційної особистості й творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатись протягом життя.
Провідна роль у реалізації визначених завдань належить вчителю, який має працювати на рівні сучасних вимог, постійно удосконалюючись, розвиваючи і збагачуючи свою професійну компетентність, інноваційну культуру, технологічний професійний потенциал, формувати свій креативно-індивідуальний стиль педагогічної діяльності.
Сучасній школі потрібен не звичайний вихователь або предметник-урокодавець, потрібен педагог-дослідник, педагог-психолог, педагог-технолог. Ці якості вчителя можуть розвиватися лише при ефективній, творчій організації науково-методичної роботи на різних рівнях, що передбачає:
- упровадження інноваційних технологій навчання;
- інтерактивних методів навчання з використанням інформаційних технологій;
- створення комп’ютерно-орієнтованих методів навчання з різних навчальних дисциплін;
- розробку і впровадження новітніх дидактичних моделей та технологій профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах;
- програмових засобів навчального призначення, новітніх програм, підручників, посібників, методичних матеріалів нового покоління ( зокрема – електронних).
Крім того, необхідно створити освітньо – методичне середовище, яке сприятиме становленню конкурентноздатного вчителя, котрий, у свою чергу, зможе виховати конкурентноздатну, компетентну, творчу особистість.
Ось чому так необхідно звернути особливу увагу в школах району на створення умов розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності.
ГОЛОВНА МЕТА :
Розвиток творчого потенціалу педагогічних працівників школи; підвищення ефективності навчально-виховного процесу за рахунок оптимального впровадження інноваційних педагогічних технологій для формування творчої особистості.
ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
Освітньо – методичне середовище, яке сприятиме становленню конкурентноздатного вчителя, котрий, у свою чергу, зможе виховати конкурентноздатну, компетентну, творчу особистість може бути створене за умови комплексу креативних навчально – виховних заходів, які створюються з урахуванням культурних, соціальних та економічних аспектів життєдіяльності дитини, особистісно – орієнтованого, компетентнісного підходів, пріоритету гуманих та екоцентричних цінностей, а також можливостей освітянського закладу до експериментів.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ І ВИСУНУТА ГІПОТЕЗА ОБГРУНТОВУЮТЬ ВИРІШЕННЯ ТАКИХ ЗАВДАНЬ:
- створення сприятливих умов для реалізації творчого потенціалу педагогічних працівників школи для формування творчої особистості;
- підвищення професійної майстерності вчителів;
- впровадження інноваційних педагогічних технологій;
- експериментальна діяльність шкільного колективу;
- розробка методичних матеріалів, програм, проектів.
ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ЕКСПЕРИМЕНТУ
Теоретико – методологічною основою експерименту є Конституція України, Конвекція ООН про права дитини, Закон України «Про освіту», Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття), Державна національна програма «Діти України», «Положення про середній загальноосвітній навчальний заклад», Концепція середньої загальної школи України, Концепція виховання у національній системі освіти, а також теоретичні праці соціальних філософів, педагогів, науковців та спеціалістів у галузі соціології, стратегічного управління, освітнього маркетингу, конфліктології, ризикології, теорії комунікації, а також нормативи і документи по забезпеченню умов для всебічного розвитку активної творчої життєдіяльності підростаючого покоління.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ:
- теоретичний, аналіз науково – педагогічної та методичної літератури;
- пошуково – дослідницький метод;
діяльнісний підхід, який дозволяє використовувати інтерактивні методи навчання, активно залучати дітей та молодь до практичної реалізації принципів сталого соціально – економічного та екологічного розвитку в умовах освітянських закладів;
- моніторинг, анкетування, тестування дітей та молоді, робота з батьками;
- вивчення, узагальнення досвіду шкіл Дніпропетровській області.
НАУКОВО- ПЕДАГОГІЧНІ ПРИНЦИПИ
ДОСЛІДНО -ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ
На основі зміни статусу навчально – виховного закладу, перебудови змісту, форм та методів його роботи спрямувати діяльність педагогічних працівників на створення умов розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності.
Мета і завдання дослідно – експериментальної роботи виходять із загальнопедагогічних принципів дидактики і виховання, які відображають сучасний рівень розвитку та напрямки становлення освіти в Україні:
- принцип науковості визначає створення інноваційної освіти на засадах об’єктивно – аналітичного вивчення найбільш вагомих наукових досягнень у галузі соціальної філософії та філософії освіти, психології, соціології, стратегічного управління, освітнього маркетингу, конфліктології, теорії комунікації, ризикології, етики відповідальності, їх інтеграції та здобуття додаткових знань, вмінь, навичок, які створюють перебудови для індивідуального самовизначення в дотриманні збалансованого та відповідального способу життя і застосуванні засобів практичної реалізації на засадах педагогіки співробітництва, взаєморозуміння та толерантності;
- принцип культуровідповідності, який полягає в органічному зв’язку з історією народу, його мовою, культурними та прогресивними традиціями, звичаями, обрядами, святами, іграми, змаганнями, в забезпеченні духовності, наступності, та спадкоємності поколінь;
- принцип пріоритету діяльнісного підходу, який передбачає створення такої системи інноваційної освіти, яка активізує пошук духовних зв’язків особистості та їх впливу на творчу діяльність у плані відповідального, соціально активного та стратегічного підходу до вирішення актуальних соціально – економічних те екологічних проблем, формування у дітей та молоді свідомого вибору природозберігаючих способів життєдіяльності;
- принцип гуманізації, за яким забезпечення умов для духовного розвитку дітей та молоді, пріоритету гуманістичних цінностей та ідеалів ставиться в центр уваги педагогічного колективу навчально – виховного закладу;
- принцип демократизації, який передбачає співробітництво, співтворчість педагогів і учнів на основі суверенітету особистості школяра, шанобливого ставлення до його права вибору в прийнятті рішення;
- принцип інтегративності – єдність і послідовність педагогічних вимог від дитячих дошкільних до вищих навчальних закладів і сім’ї;
- принцип пріоритету проблемно – розвиваючої, інноваційно спрямованої освіти, а також творчої свідомої діяльності по самовдосконаленню і саморозвитку особистості на засадах гармонізації відносин у системі Природа – Суспільство – Людина.
БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
районний методичний кабінет
НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ
В процесі експерименту планується:
- визначення основних педагогічних умов розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності;
- розробка моделей розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності;
- створення програм, які складуть ціннісну систему організації педагогічних технологій в інтересах інноваційної особистості, що відповідають діяльнісному підходу до навчання, активізують пошукову активність і створюють максимально сприятливі умови для розвитку творчої особистості для свідомого життєтворчого відношення до себе, довкілля, збереження свого здоров’я, гармонійних стосунків між людьми.
ТЕОРЕТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ
Теоретична значимість полягає в тому, що в результаті дослідження планується розкрити систему базових для даної наукової проблеми теоретичних понять, отримати нові дані, які розширюють уявлення про роль навчально – виховних закладів у розвитку інноваційної особистості через формування креативно-індивідуального стилю педагогічної діяльності, і визначають найбільш ефективні індивідуальні форми науково – теоретичної та методичної підготовки педагогічних кадрів для формування інноваційної особистості.
ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ
Практична значимість проведеного дослідження полягатиме в:
- створенні системи інноваційної освіти;
- створенні моделі «Школи інноваційної особистості»;
- створенні нового статусу середнього навчального закладу як школи інноваційної особистості;
Практично значимою є стимуляція створення навчальними закладами авторських програм на основі узагальненого досвіду роботи з урахуванням свого кадрового і матеріально – технічного забезпечення.
ДОСТОВІРНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
Достовірність забезпечуватиметься теоретико-методологічною обґрунтованістю проблеми, критичним аналізом всіх аспектів і чинників та врахуванням їх в теорії і практиці, відповідністю застосованих методів меті і завданням дослідження, якісною обробкою експериментальних даних, їх статистичною забезпеченістю, багаторазовою і всебічною перевіркою основних висновків та ефективністю реалізації навчальних програм.
Учасники проекту: педагогічний колектив школи, учні, їхні батьки.
ДІАГНОСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Розробка програми комплексного моніторингу творчих здібностей школярів для створення банку інформації щодо обдарованих учнів регіону.
2. Моніторинг науково-педагогічного проекту.
3. Діагностика розвитку творчого потенціалу учнів різних вікових груп на основі визначених показників системного дослідження з використанням комплексу надійних валідних методик, що відповідають нормативним вимогам, порівняння узагальнених даних на кожному з етапів реалізації проекту.
4. Щорічна діагностика динаміки розвитку професійної компетентності педагогічних працівників в умовах роботи над проектом.
ОЧІКУВАНІ ПОЗИТИВНІ РЕЗУЛЬТАТИ
На рівні навчального закладу: активізація творчої активності педагогічних кадрів, підвищення рівня психолого-педагогічної культури та фахової майстерності педагогів, запровадження інноваційних навчально-виховних технологій, спрямованих на розвиток креативності учасників педагогічного процесу, зростання якості освіти та виховання, вдосконалення системи психолого-педагогічного супроводу розвитку особистості школярів, що забезпечує максимально сприятливі умови для задоволення освітніх потреб, розвитку самосвідомості, самореалізації кожної дитини у творчому середовищі, збільшення кількості випускників, що обрали професію, яка в найбільшій мірі відповідає їхнім здібностям та потребам суспільства, регіону тощо.
На рівні особистості фахівця: усвідомлення пріоритетів креативної освіти, комплексне впровадження інноваційних педагогічних технологій розвитку творчих здібностей учнів, зростання прагнення до самовдосконалення, самоосвіти та самореалізації, включення в систему науково-дослідної роботи, накопичення передового педагогічного досвіду, який може бути запровадженим у масову практику.
На рівні особистості учня: активізація творчого потенціалу, залучення до творчої діяльності, зростання рівня творчої компетентності учнів.
НАУКОВО - МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Організація роботи психолого-педагогічного семінару
«Креативна освіта ХХІ століття».
2. Розробка рекомендацій щодо організації роботи над
проектом на кожному з етапів.
3. Проведення науково-практичних конференцій, проблемних
семінарів, педагогічних читань із проблем розвитку креативності учасників педагогічного процесу.
4. Вивчення та узагальнення досвіду роботи над проектом.
ЕТАПИ РОБОТИ НАД НАУКОВО - МЕТОДИЧНИМ ПРОЕКТОМ
(2010-2015 рр.)
1.Підготовчий (2010-2011 н.р.) Конкретизація проблеми, планування роботи творчих груп, створення «банку інформації», визначення основних показників для системного відстеження, діагностика рівня готовності педагогічного колективу до роботи над проблемою, організація роботи психолого-педагогічних семінарів із проблеми креативної освіти.
Орієнтовна програма дій:
І .Теоретичний курс:
1.Опрацювання педагогічної спадщини видатних українських та зарубіжних учених
(А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, І.Д. Беха, С.О. Сисоєвої, І.А. Зязюна, В.А. Семиченко, Н.М. Тарасевич, Т.І.Сущенко, А.В. Сущенко)
Педагогічні читання:
1.В.О. Сухомлинський про педагогічну майстерність вчителя;
ІІ. Участь у засіданнях педагогічної ради в ЗНЗ
ІІІ. Тематика засідань РМО:
1 Створення інноваційних педагогічних технологій – найвищий рівень педагогічної майстерності.
ІV. Тематика методичних оперативок (МО):
1. Теоретичні засади креативної освіти
V. Практикум, тренінг:
.Як народжується урок?
2. Організаційно-моделюючий (2011-2012 н.р.) Наукове обґрунтування моделі креативного освітнього закладу, розробка відповідних проектів на рівні освітнього закладу, координація діяльності служб навчального закладу в забезпеченні умов для підвищення творчої активності педагогічних кадрів.
Орієнтовна програма дій:
І. Теоретичний курс:
1.Концептуальні засади визначення педагогічної майстерності.
Педагогічні читання:
І. Педагогічна майстерність як крило у майбутнє (А. Зязюн)
ІІ. Участь у засіданнях педагогічної ради в ЗНЗ
ІІІ .Тематика засідань РМО:
1. Розробка моделей креативної регіональної освіти
ІV. Тематика методичних оперативок (МО):
1.Про педагогічний досвід вчителя
2.Як описати власний досвід роботи
V. Практикум, тренінг:
1.Визначення показників, що характеризують творчий потенціал учнів
3. Креативний (2012-2013 н.р.) Розробка та апробація системи діяльності навчального закладу або вчителя, спрямованої на розвиток творчого потенціалу особистості, масове запровадження новітніх педагогічних технологій.
Орієнтовна програма дій:
І. Теоретичний курс
1.Майстерність вчителя у корегуванні співвідношення між успіхом і невдачею учня
ІІ .Педагогічні читання:
1.Компетентнісно орієнтований підхід до навчання, виховання та розвитку – важлива складова педагогічної майстерності вчителя» (за І.В. Родигіною)
ІІІ. Участь у засіданнях педагогічних рад:
1.Технологія конструювання вчителем рефлексії (зворотнього зв’язку) на різних етапах уроку
2. Методика компетентнісного підходу у виховній роботі з чунями
3. Створення ситуації успіху на уроці
4. Підвищення ролі домашніх завдань з формування в учнів інтересу до навчання
IV. Участь у засіданнях методичної ради:
1. Умови реалізації компетентнісного підходу до формування креативної особистості
2. Сучасні підходи до інноваційної діяльності
3. Роль самоосвітньої роботи вчителя у підвищенні фахового та методичного рівня викладання предметів
V. Тематика психолого-педагогічних семінарів :
-Професійні секрети вчителів-майстрів в організації навчально-виховного процесу
- Запровадження форм і методів інноваційного навчання в навчально-виховний процес
- Застосування засобів інтерактивного спілкування в системі позаурочної роботи
VI .Тематика методичних оперативок (МО): .
1.Технологія вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду
VІI. Практикум, тренінг:
1.Авторський урок. Яким йому бути?
4. Коригуючий (2013-2014 н.р.) Аналіз та корекція накопиченого педагогічного досвіду, визначення його основних ідей (при визначенні ефективності досвіду використовувати науково обґрунтовані критерії: актуальність, оригінальність, новизна, стабільність, збалансованість і комплексність результатів, раціональність витрат часу, зусиль, засобів). Аналіз матеріалів попередніх зрізів діагностики рівня розвитку творчого потенціалу учнів та їхніх навчальних досягнень. Участь у міському огляді-конкурсі «Заклад креативної освіти».
Орієнтовна програма дій:
І . Бесіда за круглим столом:
1. Спрямування учнів до самовиховання – шлях формування педагогічної майстерності вчителя
ІІ. Педагогічні читання:
1.Включення позитивних почуттів учнів у роботу – високий рівень педагогічної майстерності вчителя» (За С.Л. Рубінштейном)
ІІІ. Участь у засіданнях педагогічної ради в ЗНЗ
ІV .Тематика розширених засідань РМО:
1.Компетентність як педагогічне явище
V. Тематика методичних оперативок (МО):
1.Шляхи формування компетентностей учнів
2.Виховання потреби набуття компетентності протягом усього життя
VІ. Практикум, тренінг:
1.Моделювання передового педагогічного досвіду: реалізація прогностичної та моделюючої функції
5. Підсумковий (2014-2015 н.р.) Узагальнення перспективного педагогічного досвіду, підготовка матеріалів для публікації, науковий аналіз матеріалів моніторингу, підготовка підсумкової науково-теоретичної конференції.
Орієнтовна програма дій:
І. Майстер – клас: відкриті уроки вчителів базових дисциплін
ІІ. Участь у засіданнях педагогічної ради:
1.Конкурс майстерності вчителя у захисті власної педагогічної проблеми
2.Творчий звіт вчителів: пошук, дослідження, захист
ІІІ. Практикум, тренінг:
1.Якому бути вчителю-новатору, вчителю-досліднику
2.Що таке навчальний заклад креативної освіти
ІV. Районна науково-практична конференція
«Значення педагогічної майстерності вчителя у розвитку інноваційної особистості»
1.Підсумки роботи над проблемною темою району
КОНЦЕПЦІЯ
РОБОТА НАД ПРОБЛЕМОЮ: РОЗВИТОК КРЕАТИВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ
В УМОВАХ ШКОЛИ-РОДИНИ
І. Аналіз освітньої ситуації в школі
Проблемний аналіз процесу виховання в країні й школі та бачення шляхів розв’язання проблем
Соціально-економічні перетворення в сучасному суспільстві поглибили соціальну та моральну нестабільність великої частини родини. Деякі сім’ї не мають можливості для задоволення різноманітних запитів дитини і тієї внутрішньої культури, без якої не може бути духовної єдності між батьками і дітьми. У суспільстві (в школі) зростає відсоток неповних, асоціальних сімей. Крім того, бідність більшої частини населення, нестабільність економічної ситуації, відсутність повноцінного соціального захисту, невпевненість у майбутньому змушує громадян України виїжджати на роботу за кордон, що значною мірою відбивається на дитині, її емоційно-психологічному стані, утруднює процес навчання. Людство шукає порятунку в родині, а не в штучно створених соціальних структурах.
Усвідомлюючи те, що особистий приклад батьків, спосіб життя родини, взаємини у ній старших і молодших поколінь мають глибоку якісну своєрідність, яку неможливо замінити школою та іншими інститутами суспільного виховання, але враховуючи проблему соціального сирітства, деградації сім’ї як головного осередку суспільства, спробувати створити модель школи-родини, основною місією якої буде як родинне виховання, вільне від формалізму і авторитаризму, вміння педагогів наблизити оточення в школі до сімейного , та і вплив школи на привнесення до атмосфери родин, в яких виховуються діти, суспільних цінних стимулів і мотивів.
Школа-родина – це не лише новий тип школи, це насамперед новий підхід до освіти. Така школа створює умови для формування креативної інноваційної особистості, розкриває нові починання батьків, учителів, друзів школи, а також акцентує на тому доброму, талановитому, що є в кожній дитині. Така школа дає змогу кожному вихованцеві реалізувати себе, а вчителі допоможуть, щоб талант учнів був помічений.
Школа-родина зорієнтована на принципово нове обґрунтування освіти, що виходить із завдань формування громадянина України, котрий житиме за принципами нової культурно-інформаційної стратегії й адаптуватиметься до нових базисних засад суспільства, технологій. Нині важливо підготувати людину до розуміння завдань і проблем, які стоять перед світовим співтовариством, перед країною, конкретною людиною, і навчитися розв’язувати їх.
Школа-родина не відкидає напрацьованого раніше, тільки вчителі, батьки, діти, добродійники хочуть, щоб із дому, із дитячих садків малюки приходили не в заклад з вузькими, темними коридорами, в затишну, впорядковану, прибрану вчителями і батьками оселю, в нову родину, де доброзичливо, відверто, без страху живуть діти.
ІІ. Концепція школи-родини
Основна мета школи-родини: бути школою добра, центром громадського життя села; сприяти формуванню креативної, інноваційної особистості, всебічному гармонійному розвитку дитини, підготовці її до життя, реалізації творчого потенціалу, формуванню її фізичного і морального здоров’я як найвищої соціальної цінності суспільства; соціально активної особистості, зорієнтованої на громадянські, національні й загальнолюдські цінності; забезпечувати педагогічний всеобуч батьків; забезпечити високий рівень освіченості й вихованості свідомого громадянина—патріота України; створення умов наближених до родинних для здобуття якісної освіти, максимальне використання у вихованні учнів потенціалу родинної педагогіки і народознавства, забезпечувати педагогічний всеобуч батьків.
Функції школи-родини:
· виховна – соціалізація молодого покоління;
· соціальна – відповідальність членів школи-родини за поведінку кожного в суспільстві, в різних сферах діяльності, за обов’язки між педагогами і дітьми, старшого покоління за молодше;
· духовне спілкування – духовне збагачення кожного члена родини;
· дозвілля – організація раціонального дозвілля, розвиток взаємного збагачення інтересів кожного члена родини;
· емоційна – психологічний захист кожного члена родини, організація емоційної стабільності особистості, психологічної терапії;
· життєва – підготовка до подальшого життя , розвиток самостійності, творчих здібностей, допомога у розвитку, самовизначенні і самореалізації.
Основа концепції школи-родини - особистісно-соціальне виховання. Головним механізмом особистісно-соціального виховання є, по-перше, персоналізовані (особистісні) і, по-друге, соціально зорієнтовані взаємини, які представляють колектив як гуманне організоване співробітництво. Ефективне виховання здійснюється в особливому співробітництві – колективі-родині. Колектив-родина виступає як «поле» для розвитку у вихованців досвіду «бути особистістю, створює сприятливі умови я к для індивідуального розвитку кожного члена родини, так і для його соціалізації.
Головні завдання школи-родини
1. Формування особливого середовища – родового гнізда, організація укладу, способу життя школи-родини
· Сприяння усвідомленню кожним членом колективу провідної ідеї школи;
· Створення родинної атмосфери (відсутність формалізму й авторатиризму, створення атмосфери взаємодопомоги, взаєморозуміння, особистої цінності кожного члена родини);
· Формування демократичного стилю організації життя в школі-родині, організація спілкування на демократичній основі;
· Формування й закріплення традицій школи-родини;
· Організація доцільного режиму функціонування школи-родини (розподіл робочого часу вихованців, відпочинку, трудової діяльності);
· Створення сімейних атрибутів (фотоальбомів, щоденників поколінь, сімейних хронік, відеотеки);
· Створення нового інтер’єру навчального закладу, оформлення школи згідно з новим уявленням про дизайн і дух школи-родини;
· Забезпечення відкритості школи-родини.
2. Формування колективу вчителів-однодумців
Створення образу вчителя — носія взірця поведінки;
• забезпечення постійного розвитку класу та школи-родини і характеру взаємин між її членами;
• посилання в педагогічній діяльності на основні принципи виховання в сім'ї, а саме: принцип міри у вихованні, особистого прикладу, вимоги до людини і поваги до неї, діалогічності, опори на позитивне, красу і добрі почуття;
• забезпечення постійного професійного зростання кожного педагога;
• втілення передового педагогічного досвіду з проблем виховання;
• орієнтація самоосвітньої діяльності педагогів на постійне оновлення знань з питань навчання й виховання;
• популяризація досвіду діяльності школи-родини через семінари, публікацію творчих робіт учителів.
3. Розвиток ключових компетентностей школярів
• Спрямування освітньої діяльності навчального закладу на формування креативної та інноваційної особистості, забезпечення оволодіння учнями набором ключових компетентностей відповідно до віку і наступності між усіма ланками освіти;
• забезпечення становлення й розвитку індивідуально-особистісної життєтворчості, життєвого проекту кожного учня.
4. Взаємодія сім'ї та школи-родини
• Усвідомлення батьками провідної ідеї школи;
• здійснення тісної взаємодії між батьками і вчителями з метою впливу на розвиток особистості дитини;
• створення атмосфери співробітництва і зближення Двох систем — навчального закладу і родини;
• гуманізація стосунків:
учитель <-> батьки, батьки <-> діти, учитель <-> дитина;
• створення системи просвіти батьків з проблем виховання;
• привнесення до родин, в яких виховуються діти, суспільно цінних стимулів і мотивів;
• залучення батьків до управління навчальним закладом через роботу Ради школи, батьківського комітету, участі в педагогічних нарадах, семінарах, конференціях.
5. Організація навчально-виховного процесу
• Удосконалення навчального плану, його орієнтація на вимоги Державного стандарту, освітні проблеми соціуму;
• переосмислення ролі знань у сучасному суспільстві, а саме: визначення їх другорядного значення в чистому вигляді перед умінням учнів шукати, використовувати, створювати необхідне знання;
• формування в учнів навичок перенесення освітніх результатів (знань, умінь і навичок);
• забезпечення справжньої індивідуалізації та диференціації навчання в ім'я розвитку творчої особистості;
• посилення діяльнісної спрямованості та творчої складової навчання;
• забезпечення варіативності освіти;
• забезпечення наступності й перспективності змісту навчання;
• забезпечення оптимального поєднання базової і профільної освіти;
• оволодіння кожним учнем культурним досвідом, знаннями, вміннями та навичками, які складуть основу його життєвої компетентності;
• забезпечення народознавчої спрямованості навчання.
6. Система виховання
• Створення гуманного середовища школи-родини, «поля» для становлення особистості;
• ситуації;
• усвідомлення педагогами важливості поєднання у вихованні процесу соціалізації особистості й розвитку її індивідуальності, єдності особистості та співтовариства;
• використання гуманістичних методів виховання: спонукання до рефлексії, моральної співпраці, свободи вибору, ситуації «творення добра», ситуації успіху;
• організація в колективі-родині гармонійного комплексу
різноманітних видів життєдіяльності (навчальної, культурної, побутової тощо);
• забезпечення постійного розвитку колективу школи-родини,
багатства емоційного, духовного, творчого життя;
• набуття учнем у процесі шкільної освіти життєвого досвіду;
• залучення вихованців до системи національних цінностей.
7. Удосконалення системи управління
• Переведення навчального закладу з режиму функціонування в режим розвитку;
• посилення горизонтальних та вертикальних зв'язків між усіма ланками управління;
• оптимальний розподіл функціональних обов'язків між членами адміністрації;
• перехід до суспільно-громадської системи управління школою;
• спрямування управлінської діяльності на розвиток інновацій і орієнтація на конкретні результати
ІІІ. Зміст навчально-виховного процесу
1. Педагогічний колектив спільно з батьками, громадськістю села цілеспрямовано формує особистість школяра, інтелігентність, відданість інтересам Батьківщини, готовність розвивати креативність. Навчально-виховний процес базується на визнанні цінності кожної молодої людини — суб'єкта відродження України як держави, розвитку громадянського демократичного суспільства, культури і власної їттєвої творчості.
2. Пріоритетним напрямом організаційно-педагогічної діяльності є особистісно зорієнтований підхід у навчанні й вихованні учнівської молоді, стимулювання внутрішніх сил кожної дитини до саморозвитку самовиховання, духовного пошуку, створення виховного й розвивального середовища, гармонізації внутрішніх колективних взаємин у первинних та загальношкільному колективах, прилучення учнів, батьків, учителів, громадськості до матеріальної і духовної культури нації.
3. У навчально-виховному процесі визначається пріоритетність родинних виховних цінностей та розділяється відповідальність за виховання й навчання дитини з родиною. Батьки беруть участь у повноцінному житті школи-родини. Вони забезпечують зв'язок виховного процесу: родина — дитячий садок — позашкільні заклади села. З участю батьків здійснюється розвиток учнівського самоврядування (класного і шкільного).
В основу навчально-виховного процесу покладається: передача способів мислення, формування вміння аналізувати різні ситуації, бувати власні плани діяльності, аргументувати їх; передача ціннісних орієнтацій через спілкування, створення стану співпереживання, співучасті. Зосереджується увага на розробці й запровадженні технологій родинно-шкільного виховання, нових педагогічних технологій, які передбачають філософію гри, режисуру викладання навчальних предметів. У школі-родині запроваджується методика творчої співпраці, де учень — суб'єкт освітнього дійства.
Класно-урочна форма діяльності органічно доповнюється школою громадянського становлення учнів шляхом їхньої участі в роботі різноманітних дитячих об'єднань (гуртки, клуби, центри, об'єднання за інтересами тощо) та інших закладів (музична школа, недільна християнська школа, бібліотека, клуб).
5. Організація навчально-виховного процесу передбачає проектування виховних відносин учителів, батьків, учнів, дорослих, темно-цільового, людинознавчого підходів із врахуванням специ школи-родини; залучення всіх батьків, учителів до виховання у проведення соціологічних досліджень з вивчення рівня вихованості особистості та розвитку учнівських колективів із комп'ютерною підтримкою; реформування позаурочної роботи через запровадження педагогічних інновацій у сучасному навчанні та вихованні.
6. Навчально-виховний процес здійснюється відповідно до робочих навчальних планів, складених на основі типових навчальних плані затверджених у відповідному порядку; індивідуалізація і диференціація навчання забезпечується реалізацією інваріантної та варіативної частин Державного стандарту загальної середньої освіти. Варіативна частина формується безпосередньо громадою школи-родини.
7. Організаційно-функціональна структура навчально-виховного процесу передбачає:
• оптимальну реалізацію завдань, які випливають з аналізу інтелектуального розвитку та вихованості учнів при мінімальні траті часу;
• злиття навчання й виховання в єдине русло навчально-виховного процесу, його індивідуалізація;
• співпрацю і співдіяльність учнівського, батьківського та вчительського колективів, побудову відносин на паритетних умовах;
• сільські сходи, спільні збори, конференції, вищі органи управління;
• між сільськими сходами, зборами, конференціями управління навчально-виховним процесом здійснює педагогічна рада;
• науково-методична, координаційна ради, методичні об'єднання забезпечують організацію виховного процесу під час вивчення природничо-математичних та суспільно-гуманітарних дисциплін, позаурочну діяльність учнів, їхній здоровий спосіб життя;
• учнівські органи самоврядування, збори колективів спрямовують та забезпечують активну участь кожного учня в різних видах діяльності (навчально-пізнавальній, ціннісно-орієнтаційній, трудовій, художньо-естетичній, спортивно-оздоровчій, суспільно-гуманістичній, науково-дослідницькій, краєзнавчій та ін.).
8. Організаційним началом життєдіяльності учнівського колективу є системно-цільове планування навчально-виховного процесу та проектування психолого-педагогічної взаємодії вчителів і учнів, якими передбачена допомога в становленні та розвитку особистості школяра, громадянина-патріота.
9. Діяльність школи-родини ґрунтується на засадах органічного поєднання національного із загальнолюдським. Домінантою виховного процесу є формування в учнів патріотизму з новим змістовим наповненням. З одного боку, це виховання почуття любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за їхнє майбутнє, а з іншого — відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фундаментальних духовних цінностей людства — гуманізму, свободи, справедливості, толерантності, культури миру, національного примирення, збереження природи.
10.Українська національна школа-родина є світською.
IV.СТРУКТУРА ШКОЛИ-РОДИНИ
Перший ступінь — початкова школа (1—4-й класи)
Початкова освіта забезпечує загальний розвиток дитини, розкриває її здібності. Формує бажання та вміння вчитися, допомагає навчитися впевнено читати, писати, знати основи арифметики, первинні навички користування книжкою та іншими джерелами інформації, формує загальні уявлення про навколишній світ, сприяє засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробляє певні трудові навички, формує навички дбайливого господаря своєї землі.
Початкова школа організовує спілкування, відпочинок, харчування, побутові зручності на основі душевності та доброти людей, які є навезло, взаєморозуміння.
Учні 1—4-х класів розпочинають навчальний день у школі годиною спілкування (між собою, з учителем, з батьком чи матір'ю, з природою, с кольором, звуками). Педагоги створюють умови для спілкування й руху. Діти мають можливість для вільного переміщення, вибору місця, простору, роздумів «Я сам».
Опановують курси:
Другий ступінь — основна школа (5—9-й класи)
Основна середня освіта забезпечує досконале оволодіння українською мовою, засвоєння знань із базових дисциплін, можливість здобуття вищих рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до трудової цільності, формування високих громадянських якостей та світоглядних позицій. Школа-родина створює умови для самовизначення особисті, урізноманітнює форми навчання й діяльності, щоб учні змогли якнайширше ознайомитися з різними професіями.
Школярі опановують курси:
V. СТВОРЕННЯ КЛАСІВ-РОДИН
• Діяльність класів-родин визначається новим стилем відносин між сім'єю і школою: на зміну недовір'ю і відчуженості приходять колегіальність прийняття рішень, зацікавленість та сприяння розвитку класів-родин.
• Батьки — учасники навчально-виховного процесу.
• Спільно планується робота класних керівників, активу батьків органів учнівського самоврядування.
• Забезпечується:
— зв'язок із культурно-національною спадщиною, природою;
— виховання людських цінностей;
— взаєморозуміння між дітьми, учителями, батьками;
— взаємоповага, спілкування;
— активна участь батьків у проведенні екскурсій, свят, годин спілкування, спортивних змагань, уроків, концертів;
— організація вільного часу учнів, охоплення їх змістовною інтектуально-дозвіллєвою діяльністю;
— оформлення класу-родини;
— створення навчально-матеріальної бази;
— розвиток підприємницької діяльності учнів класу-родини;
— сприяння спонсорській допомозі;
— співпраця із центром сприяння розвитку школи-родини.
VI. ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ, КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ
Ця діяльність передбачає:
• утвердження в класах, школі державного підходу до вирішення питань навчально-виховного процесу;
• сприяння набуттю школярами соціального досвіду, успадкування державних надбань українського народу;
• спрямування інтелектуальної активності учнів на обговорення актуальніших проблем українського сьогодення, залучення їх до роти в різних сферах діяльності;
• допомогу школярам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу і свого місця в ньому, розвиток здібностей особистості, їх повноцінну реалізацію;
• сприяння формуванню в класі працездатності і відповідального евлєння до навчально-виховного процесу;
• забезпечення системно-цільового планування та психолого-педагогічне проектування виховних відносин у системі «учень — учень», учень — учитель», «учитель — учень — батьки»;
• постійну співпрацю, співтворчість, співдіяльність з активом учнів, батьків, органами самоврядування, дитячими і молодіжними творчими єднаннями, рухами;
• активне включення школярів в управління навчально-виховним процесом шляхом передачі прав і повноважень у розв'язанні проблем життя. Поглиблення демократичних і гуманістичних начал, створення здорового морально-психологічного клімату в первинних колективах;
• постійне проведення психолого-педагогічної діагностики, моніторингу, і на цій основі регулювання та корекцію розвитку особистості школяра;
• режисуру виховних і навчальних сюжетів, забезпечення цілісного логічного процесу (класно-урочного, особистісно зорієнтованого, класного, позашкільного);
підвищення своєї педагогічної майстерності шляхом самоосвіти та участі в різних формах методичної роботи.
VII. УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМ ПРОЦЕСОМ
Ця діяльність включає:
системно-цільовий підхід до планування навчально-виховної та розвивальної діяльності учнів;
• раціональний та доцільний розподіл функціональних обов'язків між адміністрацією, учителями, батьками;
• постановку конкретизованих завдань і мети виховання учнів на основі аналізу рівня розвитку та вихованості особистості;
• високу педагогічну грамотність, цілеспрямованість і конкретність управлінських рішень;
• забезпечення необхідних умов для різних видів діяльності учнів, духовно-морального та наукового їх пошуку;
• науково обґрунтовану систему, актуальність і зміст навчання та діяльності центрів творчості, учнівських об'єднань за інтересами;
• педагогічно доцільну організацію життя учнівського колективу й високий рівень самоврядування;
• педагогічно виправдану систему заохочень і покарань;
• гармонізацію сімейно-шкільного виховання й розвитку особистості учня;
• орієнтацію всіх управлінських функцій на кінцевий результат, здійснення системно-цільового підходу в управлінні;
• постійне інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу, гласність;
• оперативність і дієвість контролю за станом навчання та виховання;
• створення умов для розвитку професійної компетентності кожного вчителя, класного керівника, наукової організації праці;
• неперервне вдосконалення професійних знань, умінь, навичок на основі досягнень психолого-педагогічних наук, вітчизняної та світової педагогіки;
• реалізацію демократичних основ в управлінні навчально-виховним процесом.
VIII. БУДІВЛЯ ШКОЛИ-РОДИНИ
Будівля школи-родини є осередком, де продовжується природний розвиток дитини. Саме тому зовнішнє і внутрішнє оформлення шкільних приміщення батьки, учителі, учні підпорядковують збереженню й оновленню національних традицій, уподібнюють до української хати оберегами та затишком.
Кожна класна кімната відображає індивідуальність своїх господарів, є предметом турботи і творчості родини — батьків, дітей, учителів.
Українська побутова культура, позначена художньо-мистецьким баченням довкілля, плеканням добра й оберіганням родини від усього переноситься в шкільне помешкання. Будівля школи – це……
Велике шкільне подвір’я, фруктовий сад, квітники, зелені килими трави є місцем для відпочинку учнів, їхнього дозвілля, спілкування з природою.
IХ. ОСНОВНІ ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ШКОЛИ-РОДИНИ
Весь навчально-виховний процес наповнити національним змістом, акцентувати увагу на вивченні історико-культурного розвитку українського народу, його традицій, звичаїв, обрядів, ремесел і промислів, духовної і матеріальної культури нації. Домогтися, щоб кожен учень оволодів українською мовою, знав родовід, історію України, був вірним національній ідеї;
• якісне оновлення змісту, форм і методів родинно-шкільного виховання навчання на основі, запровадження нових його технологій;
• запровадження нових підходів, виховних систем, форм і методів навчання й виховання, які відповідають потребам розвитку творчої особистості, сприяють розкриттю її талантів і здібностей;
• ознайомлення батьків з українською родинною педагогікою, забезпечення всеобучу батьків;
• інтеграція зусиль учителів, друзів школи, підприємців, меценатів у створенні навчально-матеріальної бази школи-родини;
• розробка та реалізація навчальних планів і програм спецкурсів, факультативів, посібників;
• науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу;
• створення психологічної служби, забезпечення діагностики і корекції навчально-виховного процесу, психолого-педагогічної взаємодії батьків, учнів, учителів, громадськості;
• створення відповідної інфраструктури для творчої діяльності учнів, забезпечення необхідним обладнанням, різноманітною літературою, реформування культурно-побутової сфери учнівського життя;
• удосконалення діяльності об'єднань за інтересами.
Х. СИСТЕМА ВИХОВАННЯ
Виховна система школи-родини – цілісний соціальний організм, представлений комплексом виховних заходів, спільністю людей, способом життя учнівського колективу, навколишнім середовищем, яке опановує школа для реалізації місії. Основна мета школи-родини – соціальне виховання, становлення особистості. Основні орієнтири – створення родинної атмосфери, набуття учнями в процесі шкільної освіти життєвого досвіду. Багатства емоційного, духовного творчого життя.
Зміст виховання у школі-родині визначається єдністю двох компонентів:
Гуманістичної етики, в основу якої лежить здобуття через загальну систему взаємин, колективні творчі справи та освітні технології, які базуються на соціальній взаємодії, досвіду цінних взаємин.
Сукупності виховних ідей, покладених в основу моделі школи-родини, які реалізуються через цільові комплексні програми.
Гуманістична етика
В основу гуманістичної етики - правила поведінки, від виконання яких залежить створення родинної атмосфери, доброзичливих стосунків між членами родини. Ці правила не встановлюються, а виробляються в спільній діяльності дорослих і дітей – тим вони й цінні. Суть гуманістичної етики школи-родини – любов до ближнього, прийняття індивідуальності, усвідомлення самоцінності кожного члена родини, виховання й розвиток любов’ю. Вища етика – закон сполучення посудин: чим більше любові й добра, тим менше ненависті і зла.
Турбота. Любов – це турбота про кожного як особистість, незалежно від успіхів, фізичних, моральних вад. Приймати кожного таким, як він є.
Віра. Кожен має якесь обдарування і право на підтримку. Вчитель не повинен ніколи переставати вірити в дитину.
Довіра. Нехай учень підніметься на ту висоту, на якій бачить себе. Вчитель повинен допомогти йому розкрити очі, а сходити на вершину дитина має сама. Місія вчителя – допомогти учню відчути, що він здатний самостійно вирішувати і діяти, бути справжнім творцем себе і навколишнього світу. Через довіру до дітей – до школи без покарання.
Відчуття родини. Школа-братерство, школа-вітчизна, школа-рідний дім.
Добра творчість. Жодного дня без доброї справи! Настрій добро творчості з першої години перебування в школі! Навчити дитину бачити біди інших, захищати інших від турбот і нещасть. Головний засіб – безпосередня допомога самотнім, убогим, малим і старим.
Основні заповіді члена школи-родини:
1Люби свою родину, пам’ятай звідкіля ти родом.
2.Роби добре!
3.Стався до інших так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе.
4.Будь милосердним, поважай старість, допомагай малим, тим, хто потребує захисту.
5.Не лінуйся і не шукай виправдання своїм слабостям.
6.Пам’ятай, що тільки в праці велич людини.
7.Поважай кожного члена родини. Сприймай людей такими, як вони є. Шукай гарне в людині.
8.Бійся скривдити, люби і прощай людям.
9.Будь бережливим, дбайливим господарем у своєму домі.
10. Усміхайся, бо усмішка прикрашає.
11.У хвилини розпачу не втрачай віри в себе. Вір у свій розум, талант.
Враховуючи те, що в основу виховного процесу покладено ідею особистісно-соціального виховання , а колектив-родина постає як гуманне організоване співтовариство, наявність духу в середині середовища, зумовленого виробленими в спільній діяльності дорослими і дітьми правилами (заповідями), має велике виховне значення. Кожен учасник навчально-виховного процесу має унікальну можливість відчувати органічний зв’язок зі співтовариством, почуватися частиною цілого, усвідомлювати належність педколективу і особистісну значимість для нового , бо школа – найзручніше місце для єднання, а етика – найкращий засіб для цього.
Сукупність виховних ідей
Другий компонент змісту виховання в школі-родині – це сукупність виховних ідей. Їх шість. Вони забезпечують насамперед виконання соціальних функцій, які є основою моделі школи-родини і реалізуються через цільові комплексні програми.
Ідея розвитку і самовдосконалення
Програма «Я і особистість»
Мета програми: розвивати інтелект і почуття дітей, виявляти і розвивати їхні здібності, озброювати їх засобами самовдосконалення, створювати умови для саморозвитку і самовиховання особистості.
Умови для розвитку і самовдосконалення:
·бажання самого вихованця;
·системність;
·наявність індивідуального плану самовдосконалення.
Індивідуальний план самовдосконалення учня
1. Розумове виховання (розвиток пам’яті, мислення, уваги, фантазії, комунікативних здібностей).
2. Виховання сили волі (відмова від лінощів, поганих звичок);
3. Дотримання режиму дня;
4. Заняття спортом, гігієною тіла, загартування;
5. Вивчення одного з видів мистецтв.
6. Перелік книжок, які необхідно прочитати.
7. Опрацювання методів самопізнання, засобів саморозвитку.
8. Створення індивідуальних планів самовдосконалення.
9. Проведення занять з метою вироблення планів самореалізації.
10. Ознайомлення з планами самовдосконалення відомих людей.
11. Складання характеристики на себе і на товаришів.
Ідея ствердження культу праці
Програма «Я - господар»
Мета програми: залучення учнів до різноманітних видів суспільно корисної діяльності, вироблення трудових умінь і навичок, формування професійних інтересів і нахилів учнів. Ствердження культу праці – привчати до праці настільки, щоб людина не могла жити без неї.
1. Учні стежать за чистотою в приміщеннях, чергують, прибирають.
2. З 5-го класу кожен учень отримує трудову книжку, в якій зафіксовано облік його суспільно-корисної діяльності.
3. За кожним класом закріплена дослідна ділянка, розподілені завдання з вирощування сільськогосподарських культур, овочів.
4. проведення конкурсу «Юний господар»
5. Проведення виховних заходів «Його величність хліб», «Хліборобському роду нема переводу», Я – майбутнє твоє, Україно!», Осінній ярмарок».
Ідея олюднення
Програма «Я – людина»
Мета програми : навчити любити і поважати людину, жити для людей. Через доброчинство, через залучення до культури, уроки етики, тренінги стверджувати людську гідність, довіру, любов до ближнього. Викорінювати насильство, хамство, агресивність, пропагувати добро і милосердя..
Уроки морального спрямування:
Уроки-самовиховання
Уроки старанності.
Уроки наполегливості
Уроки виховання прикладом
Уроки доброти
Уроки патріотизму
Уроки мужності
Уроки профорієнтації
Ідея відповідальності за збереження та зміцнення здоров’я
Програма «Я і моє здоров’я»
Мета програми: закласти у школярів фундамент майбутнього здорового способу життя.
1. Проведення дня здоров’я.
2. Похід у ліс.
3. Проведення рухливих ігор на перервах.
4. Гімнастика.
5. Фізкультхвилинки.
6. Здорове і правильне харчування.
7. Залучення лікарів, фельдшера до читання лекцій з питань здорового способу життя.
8. Створення центу здоров’я.
9. Моніторинг фізичного та оздоровчого стану учасників навчально-виховного процесу.
Ідея «відчуття гнізда»
Програма «Я і моя родина»
Мета програми: виховувати почуття турботи і гордості за те місце, де народилася і живе людина.
І етап
(вересень) – підготовчий
1. Створення творчих груп.
2. Вибори оргкомітету
ІІ етап
(жовтень – листопад)
1. Конкурс на краще родове дерево «Роде мій»
2. конкурс альбомів «Моя родина»
3. декада творчості:
- написання творів «Мої батьки», «Мої хрещені»;
- виставка малюнків та художніх творів.
ІІІ етап
(грудень – січень)
1.Калейдоскоп зимових родинних свят.
2.Виставка «Українська кухня» (кулінарія родини).
4 етап
(лютий – березень)
«Світ захоплень моєї родини»
1.Виставка переможців «Світ захоплень моєї родини.
2.Конкурс-виставка вишиванок.
3.Написання творів «Я руки мамині до серця пригортаю»
4. Операція «Сюрприз для мами» (кухонні вироби, вітання)
5 етап
(квітень – травень)
«Шануй батька та неньку, родину рідненьку»
1.продовжити роботу над альбомом «Моя родина» (збирання народних легенд, заповідей, дум та пісень, які існують у твоїй родині).
2.Вшанування дідусів та бабусь, проведення вечорів-розваг.
3.»Смачного вам» - конкурс юних господарок ( за рецептами мами).
4.Випускний вечір «Я не скажу тобі прощай!»
Ідея життєвих фаз і традицій
Програма «Я і мої вічні цінності»
Перша фаза
(вересень – жовтень)
«Вчимося спілкування»
Мета: виховання культури міжособистісного спілкування (між однокласниками, між старшими і молодшими учнями, вчителями й учнями), прищеплення навичок культури людських стосунків, виховання почуття любові, дружби і братерства.
Традиції: свято Першого дзвоника, День учителя, День ввічливості, позакласні години за тематикою спілкування.
Друга фраза
(листопад – грудень)
«Вчимося мислити»
Мета :навчити мислити та приймати нестандартні рішення , виховувати моральні почуття, розвивати розумову діяльність.
Традиції: День писемності, зустріч Нового року, олімпіади з усіх предметів.
Третя фаза
(січень-березень)
«Вчимося творчості»
Мета: навчити учнів кожну справу виконувати творчо. Заохочувати їх до різних видів творчості. Виховувати почуття гордості та радості за добре виконане завдання.
Традиції :фестиваль творчості «Шкільні зірки», День самоврядування.
Четверта фраза
(квітень – травень)
«Вчимося підбивати підсумки»
Мета :підсумувати результати трьох фаз: як навчилися спілкування, як навчилися мислити, творчо жити й працювати.
Традиції: 9 травня, останній дзвоник, підбиття підсумків.
П’ята фаза
(червень – серпень)
«Вчимося відпочивати»
Мета: виховувати відповідальність за збереження та зміцнення здоров’я, навчити дітей активного і змістовного відпочинку.
Традиції: 1 червня – День захисту дітей, робота шкільного оздоровчого табору.
Отже, виховна система школи представлена двома компонентами: живою гуманістичною етикою та сукупністю шести виховних ідей, кожну з яких закріплено у цільових комплексних програмах.
Ідея відповідальності за навколишнє середовище
Програма «Я – частина природи»
Мета програми: сформувати мислення та екологічну культуру учня, навчити молоде покоління жити за законами, домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на землі, турбота про збереження стане рисами характеру кожної дитини.
Саме в школі закладаються підвалини інтелекту, структура мислення , а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють сприятливі умови для екологічного виховання і найкращим помічником стене сама природа. Для повноцінного розвитку дитини потрібні живе спілкування з природою і творчістю як дитини так і самого вихователя.
1.Агітбригада екологічного спрямування «пролісок»
2.Ведення Червоного зошита своєї місцевості.
3.Розігрування екологічних ситуацій
4.Година рідного краю
5.Екскурсії стежками рідного краю
6.Проведення різноманітних акцій екологічного спрямування
Ідея правильності вибору майбутньої професії
Програма «Я і моя майбутня професія»
Мета програми: виявлення інтересів, нахилів та здібностей учнів, формування практичного досвіду в різних сферах пізнавальної і професійної діяльності, орієнтованих на вибір професій.
1.Первинна діагностика нахилів та здібностей дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
2.Проведення анкетування, тестування, діагностування
3.Ведення карти професійного самовизначення учня.
4. Проведення ознайомлювальних ігор.
5. Зустріч з представниками різних професій.
Перша фаза
(вересень – жовтень)
«Вчимося спілкування»
Мета: виховання культури міжособистісного спілкування (між однокласниками, між старшими і молодшими учнями, вчителями й учнями), прищеплення навичок культури людських стосунків, виховання почуття любові, дружби і братерства.
Традиції: свято Першого дзвоника, День учителя, День ввічливості, позакласні години за тематикою спілкування.
Друга фраза
(листопад – грудень)
«Вчимося мислити»
Мета :навчити мислити та приймати нестандартні рішення , виховувати моральні почуття, розвивати розумову діяльність.
Традиції: День писемності, зустріч Нового року, олімпіади з усіх предметів.
Третя фаза
(січень-березень)
«Вчимося творчості»
Мета: навчити учнів кожну справу виконувати творчо. Заохочувати їх до різних видів творчості. Виховувати почуття гордості та радості за добре виконане завдання.
Традиції :фестиваль творчості «Шкільні зірки», День самоврядування.
Четверта фраза
(квітень – травень)
«Вчимося підбивати підсумки»
Мета :підсумувати результати трьох фаз: як навчилися спілкування, як навчилися мислити, творчо жити й працювати.
Традиції: 9 травня, останній дзвоник, підбиття підсумків.
П’ята фаза
(червень – серпень)
«Вчимося відпочивати»
Мета: виховувати відповідальність за збереження та зміцнення здоров’я, навчити дітей активного і змістовного відпочинку.
Традиції: 1 червня – День захисту дітей, робота шкільного оздоровчого табору.
Отже, виховна система школи представлена двома компонентами: живою гуманістичною етикою та сукупністю шести виховних ідей, кожну з яких закріплено у цільових комплексних програмах.
